Майнова відокремленість

Для характеристики майнової відокремленості істотне значення має концептуальне положення цивільного права, що будь-яка юридична особа повинна бути власником свого майна. Винятки при цьому складають юри­дичні особи публічного права, створювані за ГК та іншими законами.

Звідси випливає, що будь-яка юридична особа має майно (сукупність речей, майнових прав і обов'язків, у тому числі підприємство). Це май­но може належати їй на праві власності та на іншому праві.

Юридичними особами - власниками є всі юридичні особи приват­ного права - установи і товариства.

Юридичними особами - невласниками є юридичні особи публічно­го права: державні (у тому числі казенні) підприємства, комунальні підприємства, державні і комунальні установи.

Однак існують і такі юридичні особи, правовий режим майна яких у діючому законодавстві не визначено. Це приватні підприємства (ст. 113 ГК), дочірні підприємства (ч. 8 ст. 63, ч. 4 ст. 116 та ін. ГК), під­приємства, створені об'єднаннями громадян (ст. 112 ГК); кооперативні підприємства (ч. 5 ст. 63, ч. 4 ст. 95 ГК), орендні підприємства (ст. 115 ГК), а також фермерські господарства (ст. 114 ГК).

Таким чином, можна виділити три групи юридичних осіб України: і) власники;

2) невласники;

3) з невизначеним правовим режимом майна.

Юридичні особи - власники мають відокремлене майно, що належить їм на праві власності. Відповідно учасники (засновники, акціонери) не є власниками майна цих юридичних осіб. Вони мають або корпоративні, або зобов'язальні права у відношенні майна такої юридичної особи.

Юридичні особи - невласники згідно з ГК також мають відокремлене майно, що за ними закріплено, однак не на праві власності, а на іншому речовому праві:

- державні комерційні і комунальні підприємства - на праві госпо­дарського відання (ст. 74 ГК);

- казенні підприємства, державні і комунальні установи - на праві оперативного управління (ч. З ст. 76 ГК).

І Юридичні особи