Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. що заявник не використав можливостей, запропонованих Урядом, Суд зазначає, що проблеми, які постають з умов тримання

що заявник не використав можливостей, запропонованих Урядом, Суд зазначає, що проблеми, які постають з умов тримання, та недостатність відповідного медичного лікування мають структурну природу і стосуються не лише особистої ситуації заявника (див. ухвалу у справі «Калашников проти Росії», № 47095/99, від 18 вересня 2001 p.). Більше того, Уряд не продемонстрував, яке відшкодуван­ня національні суди чи інші державні органи могли запропонувати заявнику, зва­жаючи на економічні складності адміністрації в'язниці.

71. За цих обставин Суд вважає, що цю частину заяви не може бути відхилено з мотивів невичерпання національних засобів захисту. Не було виявлено інших мотивів стосовно неприйнятності заяви.

72. Суд вважає, що в світлі позицій сторін ця частина заяви зачіпає серйозні питання факту та права Конвенції, визначення яких вимагає вивчення суті.

B. Стаття 13 Конвенції

73. Заявник стверджував, що не мав в своєму розпорядженні ефективних
засобів захисту в світлі ст. З Конвенції, як вимагає ст. 13 Конвенції. Цим положен­
ням передбачено наступне:

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

74. У відповідь Уряд послався на свої подання вичерпання засобів національ­ного захисту (див. параграф 65 вище).

75. З огляду на відхилення Судом зауважень Уряду щодо використання націо­нальних засобів захисту, позов заявника відповідно до ст. 13 Конвенції має бути визнано прийнятним (див. параграфи 67—71 вище).

C. Пункти 1 та 3 (с) статті 6 Конвенції

76. Заявник скаржився відповідно до пунктів 1 та 3 (с) ст. 6 Конвенції (та не­
прямо на п. З (d) ст. 6 Конвенції), що його було позбавлено юридичної допомоги
у суді першої інстанції. Заявник зазначив, що через відсутність адвоката він не
мав змоги подати апеляцію на рішення Вінницького районного суду. Він ствер­
джує, що його право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, було пору­
шено. Він також скаржився відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, що працівники
міліції, включаючи таємного агента (agent provocateur), підбурювали його на
скоєння злочину шляхом оперативної закупівлі наркотиків, та на те, що їх дії
позбавили заявника права на справедливий суд від початку. Посилаючись на це
положення, він стверджував, що його звинувачення є несправедливим. Він також
скаржився на те, що не мав відповідного часу та можливостей підготувати свій
захист, і те, що певні свідки не були допитані під час судового розгляду. Відповідні
положення передбачають:

«1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінально­го обвинувачення...

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисни­ка, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосудця;

d) допитувати свідків обвинувачення або щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачен­ня...»

1. Зауваження сторін

77. Уряд стверджував, що цю скаргу має бути відхилено через невичерпання засобів національного захисту. Зокрема, Уряд стверджував, що заявник не пору­шив питання правового представництва в ході апеляційного провадження та не заперечив допит певних свідків або інші порушення його прав. Натомість заяв­ник просив про пом'якшення покарання.

78. Заявник заперечив це. Він зазначив, що він не міг захищати себе, оскільки не має спеціальних юридичних знань та юридичного представника. Таким чи­ном, він не міг ефективно оспорювати прийнятність доказів, наданих міліцією, чи відсутність правового представництва під час розслідування та судового роз­гляду. Більше того, його апеляція була складена в загальних термінах, з огляду на те, що він писав її сам, яка стосується лише вимоги відкласти винесення вирою. та звільнити його з-під варти. Заявник зробив висновок, що він був не в змозі до­тримати вимогу вичерпання національних засобів захисту без представника. оскільки позови є надто технічними та вимагали спеціальних юридичних знань.

2. Оцінка Суду

79. Суд зазначає, що заявнику не допомагав адвокат протягом кримінально­го провадження у справі. Вбачається, що заявник за власним бажанням відмо­вився від юридичного представництва, яке, в іншому випадку було б обов'язко­вим (ст. 45 колишнього Кримінально-процесуального кодексу; надалі — КПК: параграф 44 вище). Стосовно можливості подання апеляції до Вінницького об­ласного суду стосовно оскарження рішення Вінницького районного суду віл 23 травня 2000 р. щодо питання, порушеного сторонами, Суд зазначає, що національне право припускало можливість апеляції і заявник ним скористався. В своїй ухвалі Вінницький обласний суд відхилив вимогу заявника щодо пом'якшення вироку.

80. Суд зазначає, що українське право того часу зобов'язувало особу, яка вела слідство чи судовий розгляд, пояснити відповідачу його право на юридичне пред­ставництво (див. параграф 44 вище). Воно також зобов'язувало компетентні орга­ни видати письмове пояснення системі правової допомоги (ст. 21 КПК; пара­граф 44 вище). В ході судового розгляду ці пояснення мають бути включені до протоколу суду Відмову відповідача від правового представництва має бути зроб­лено у письмовому вигляді (ст. 46 КПК; параграф 44). КПК також передбачає, шо невідповідність цим вимогам може призвести до скасування цього рішення судом апеляційної інстанції, і справу може бути повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції або на додаткове вивчення до слідчого органу (ст. 370 КПК: параграф 44).

81. Суд вважає, що цих процесуальних гарантій було дотримано в даній справі. Отже, не можна сказати, що заявника було позбавлено правової допомоги на будь-якій стадії провадження, оскільки він чітко відмовився від цього права. Бажання дружини заявника мати громадського захисника після того, як провад­ження було завершено, шляхом подання протесту (protest) не призвело до відмо­ви в юридичній допомозі стосовно визначення кримінального обвинувачення відповідно до ст. 6 Конвенції (параграфи 20—22 вище).

82. За цих обставин Суд підтримує заперечення Уряду, що стосується правово­го представництва, заявник жодного разу не порушував цього питання в національних органах. Отже, ця частина заяви має бути відхилена через невичер-

Поиск по сайту: