Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. А. Ж. Відразу після цих подій X

А. Ж. Відразу після цих подій X. П., іспанець за походженням, поїхав з Андорри, а заявник був затриманий поліцією.

10. Проти заявника було висунуто обвинувачення в приховуванні місця вбив­ства та видано постанову про його запобіжне ув'язнення.

11. Після відкритого судового розгляду на змагальній основі, в якому заявник використовував правову допомогу захисника, суд присяжних Андорри рішенням від 22 листопада 1995 р. визнав заявника винним у злочинному переховуванні жертви вбивства за обтяжувальних обставин і засудив його до шести років ув'яз­нення. Під час провадження заявник звернув увагу на дві обставини: по-перше, його не може бути засуджено, оскільки іспанський суд не засудив головного ви­нуватця злочину, і, по-друге, суддя-слідчий відмовився використати необхідні до­даткові докази, а саме: направити судове доручення представникам відповідних іспанських органів влади допитати X. П.

12. Заявник оскаржив судове рішення у Верховному суді Андорри. Він нарікав на помилки в розгляді доказів, на недостатню увагу, приділену експертним вис­новкам психіатричних обстежень, порушення презумпції невинуватості. Рішен­ням від 3 квітня 1996 р. Верховний суд Андорри постановив, що справу виріше­но, і відхилив оскарження. Було підкреслено, що вирок суду першої інстанції містить у собі точні та об'єктивні описи доведених фактів, а крім того, зауважено, що експертиза не може суттєво впливати на рішення суду, який зобов'язаний бра­ти до уваги всі наявні факти та докази. У кінцевому підсумку Суд встановив, що висновки психіатричного обстеження заявника були повною мірою враховані суддями у першій інстанції.

13.3 огляду на порушення права на захист, принципу рівності перед законом, права на справедливий судовий розгляд, а також порушення ст. 10 Конституції Андорри (право на справедливий судовий розгляд), заявник звернувся до проку­ратури з проханням дозволити застосувати оскарження empara в Конституційно­му суді Андорри.

14. Умотивованим рішенням від 26 квітня 1996 р. Генеральний прокурор
князівства Андорра відхилив прохання про застосування empara, вважаючи йо­
го необгрунтованим. Генеральний прокурор насамперед наголосив: з огляду на
те, що заявник не поновив своєї скарги у формі апеляції до Верховного суду, він
не може використовувати оскарження empara стосовно відхилення його тверд­
жень, що його не мають права судити доти, доки в Іспанії не розпочнеться
процес над головним винуватцем. Оскільки йдеться про скаргу, спричинену
порушенням права на справедливий судовий розгляд, Генеральний прокурор
зауважив, що заявник не подав оскарження до апеляційного суду. Крім того,
заявник мав можливість навести суду всі необхідні, на його думку, докази на
свою користь.

II. Внутрішнє право, яке стосується справи

15. Конституція Андорри

«Розділ III. Основні права людини та громадянські свободи

(...) Стаття 10

1. Кожен має право на судовий захист, на отримання обґрунтованого законно­го вироку, а також на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, вста­новленим законом.

2. Кожному гарантовано право на захист та використання правової допомоги захисника, право на судовий розгляд упродовж розумного строку, на презумпцію невинуватості, право не зізнаватися проти власної волі у вчиненні злочину, пра-

Додатки

зо не давати свідчень проти себе та право на використання ефективних засобів захисту протягом кримінального судового провадження.

3. Законом передбачені випадки, коли заради дотримання принципу рівності В дове провадження має бути безоплатним.

(...)

Розділ VII. Гарантії прав та свобод

Стаття 41

1. Законом забезпечується захист прав і свобод, викладених у розділах III і IV, у звичайних судах, відповідно до надзвичайного судового процесу, який в будь-якому випадку передбачає дві інстанції.

2. Закон встановлює виняткові процедури оскарження в Конституційному суді (оскарження етрага) дій органів державної влади, які можуть зашкодити лравам, зазначеним вище.

Розділ VII. Щодо правосуддя Стаття 93

1. Прокуратура має стежити за дотриманням законності та виконанням за­конів, а також за забезпеченням незалежності судів при здійсненні захисту прав громадянина і загальних інтересів.

2. Членами прокуратури можуть бути особи, які відповідають тим самим умо­вам, що й судді. Члени прокуратури призначаються Вищою радою юстиції за про­позицією Уряду на строк повноважень 6 років.

3. Прокуратуру очолює Генеральний прокурор держави, який діє згідно з
принципами законності, єдності та внутрішньої ієрархії.

Розділ VIII. Щодо Конституційного суду Стаття 98

До компетенції Конституційного суду належить: (...)

с) процедура конституційного захисту (оскарження етрага). Стаття 102

Суб'єктами оскарження в Конституційному суді дій органів державної влади, що порушують основні права (оскарження етрага), є: (...)

с) Прокуратура — у разі порушення основного права на судовий розгляд». 16. Кваліфікований закон про Конституційний суд від 3 вересня 1992 р. «Стаття 94

1. Якщо одне з прав, зазначених у ст. 10 Конституції, було порушене під час або внаслідок судового чи досудового розгляду, особа, права якої порушено, має розкрити ці порушення перед судовими органами, застосовуючи заходи та оскар­ження, передбачені законом.

2. У разі, коли всі законні засоби захистити порушене конституційне право не дали результату, заінтересована особа може звернутися до прокуратури через 6 ро­бочих днів від дати оголошення останнього негативного рішення з письмовим проханням щодо застосування апеляційного оскарження етрага (...).

3. Прокуратура має постановити своє рішення через 6 наступних робочих днів, якщо, згідно зі ст. 102 Конституції, застосування оскарження є прийнятним. Це рішення оскарженню не підлягає.

4. Якщо рішення позитивне, оскарження етрага має бути подане через 20 ро­бочих днів віддати останнього рішення про відхилення оскарження. Співзаявни-ками виступають прокуратура та особа, заінтересована у розгляді справи про порушення конституційного права (...)».

Поиск по сайту: