Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. ми про захист права приватної власності», квартира, що є спільною сумісною чи спільною частковою власністю

ми про захист права приватної власності», квартира, що є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) останньої підля­гає поділу в натурі, якщо сторонам можливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окрем: квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випад­ку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ст. 113 ЦК, суд може визначити порядок користування жилим приміщенням для учасників спільної власності на квартиру, які в ній проживав ють, і в тому разі, коли кожному з них не може бути виділено ізольоване примі­щення.

Вимоги учасника спільної власності, який не проживає в квартирі, про вста­новлення порядку користування нею можуть бути задоволені, якщо є можливість надати йому ізольоване жиле приміщення відповідно до його частки або коли інші учасники спільної власності перешкоджають продовженню користування приміщенням.

11. Відповідно до ч. 2 ст. 195 ЦК, грошова сума, що видається однією з до­
говірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на
підтвердження укладення договору й на забезпечення його виконання (завдаток»,
зчищається у другої сторони, якщо укладений договір не був виконаний з вини
сторони, що дала завдаток. Коли ж відповідальною за невиконання укладеного
договору є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна повернути його другій
стороні у подвійному розмірі.

Правила ч. 2 ст. 195 ЦК про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давались.

12. У разі відмови судом у визнанні дійсним договору купівлі-продажу будин­ку, який не було нотаріально оформлено, одержані стороною за розпискою гроші не можуть бути визнані передбаченим ст. 195 ЦК завдатком, який сторона, шо його одержала і не виконала договір, повинна сплатити другій стороні у подвійному розмірі. Правила ст. 195 ЦК поширюються на випадки, коли договір було укладено, а сторона його не виконує. У цьому ж разі договір не був укладе­ний, оскільки не було додержано обов'язкової для цього нотаріальної форми.

13. Оскільки застава є способом забезпечення зобов'язань, договір про неї має укладатись у формі, передбаченій ст. 13 Закону «Про заставу», тобто письмово.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортний засіб, космічний об'єкт, товари в обороті або у переробці, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих доку­ментів. Виходячи з того, що за ст. 16 зазначеного Закону право застави у шгх випадках виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, на останній не можуть поширюватись правила ч. 2 ст. 47 ЦК щодо випадків можливого визнан­ня дійсним договору, укладеного без додержання обов'язкового для нього нотаріального оформлення.

14. При вирішенні спорів про платежі, пов'язані із застосуванням цін і тарифів
на певну продукцію, товари й послуги, на які поширюється державне регулюван­
ня цін, необхідно враховувати, що таке регулювання провадиться і здійснюється
в межах і органами, визначеними повноваженнями центральних органів вико-

Додатки

навчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 p.).

Згідно з цими повноваженнями, наприклад, Мінфін за погодженням із Мінекономіки та НБУ затверджує ціни на дорогоцінні метали у виробах і брухті та коштовне каміння, що скуповується у населення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні ііміністрації встановлюють граничні розміри плати за проживання робітників і стужбовців^у^гуртожитках^ розмір-шіаіи за тіохлуги-_г^ноліад^юіьс^_медичними витверезникамиїтрІГорганах внутрішніх справ громадянам у нетверезому стані.

15. За передбаченим ст. 430 ЦК договором про сумісну діяльність, укладеним
між громадянами, сторони зобов'язуються сумісно діяти для задоволення своїх
особистих побутових потреб. Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону «Про власність» майно,
придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяль­
ності, є їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено
письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем
його трудової участі.

Випадки, коли громадяни об'єднують свої кошти для поїздки за кордон, прид­бання товарів, путівок для лікування, не мають ознак договору про сумісну діяльність (немає самої сумісної діяльності), і тому спори, що виникають у таких випадках, щодо прав і обов'язків сторін мають вирішуватися не за правилами ста­тей 430-433 ЦК, а виходячи із загальних положень ЦК про зобов'язання.

Чинне законодавство не передбачає відшкодування моральної шкоди за нена­лежне виконання зобов'язань у цих правовідносинах.

16. Згідно зі ст. 371 ЦК за договором добровільного страхування майна при на­станні зазначеної у договорі події (страхового випадку) страхова організація зобов'язана відшкодувати страхувальникові понесену шкоду в межах обумовле­ної договором суми, а не вартість майна на час страхового випадку. Положення цієї норми закону поширюються і на випадки добровільного страхування транс­портних засобів.

17. При розгляді справ за участю підприємств транспорту слід враховувати зідповідні положення Закону «Про транспорт» (уведений в дію з 11 січня 1995 p.), зокрема: підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і по­шкодження прийнятого для перевезення вантажу та багажу в розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їхньої вини (ст. 13); дисципліна працівників транспорту регулюється статутами (положеннями) про дисципліну працівників окремих видів транспор­ту, які затверджуються Кабінетом Міністрів України за погодженням із заповідними профспілками (ст. 17).

18. Визначаючи розмір грошової компенсації за майно, яке відповідач мав повер­нути в натурі, але з різних причин не повертає, суд повинен враховувати, що згідно зі ст. 203 ЦК у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржни­ком він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки, зокрема, повер­нути таку суму грошей, яку потрібно витратити, щоб придбати на час розгляду заяви майно, яке належало кредитору і не було повернене в натурі боржником.

19. Якщо майно було продане в порядку, встановленому для виконання судо­вих рішень, скасування в наступному вироку суду, відповідно до якого провади­лось виконання, згідно з ч. 2 ст. 145 ЦК не може бути підставою для задоволення

Поиск по сайту: