Житлове законодавство. проводиться судом відповідно до правил ст

проводиться судом відповідно до правил ст. 117 ЖК України з наданням іншого приміщення лише в тому разі, коли особи, які вселилися з порушенням встанов­леного законодавством порядку, до вселення займали жилі приміщення в будин­ках державного і громадського житлового фонду, і при вселенні звільнили їх.

Виходячи зі змісту правил ст. 112 ЖК України особи, тимчасово поселені в жилі приміщення у зв'язку з тим, що займані ними квартири в будинках держав­ного чи громадського житлового фонду зруйновані внаслідок вибуху, не можуть бути виселені без надання іншого благоустроєного жилого приміщення.

Виселення з жилого приміщення в будинку (що загрожує обвалом) державно­го або громадського житлового фонду не в установленому порядку не позбавляє осіб, які правомірно користувалися цим приміщенням, права вимагати в судово­му порядку надання іншого благоустроєного жилого приміщення за правилами ст. 112 ЖК України.

У разі неправомірного (не за рішенням суду) виселення з аварійного жилого приміщення, яке не є таким, що загрожує обвалом, виселені особи вправі вима­гати поновлення порушеного права користування жилим приміщенням.

При вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України мають вра­ховуватись порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в іншому місці й не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням.

Виселення у зв'язку з позбавленням відповідача батьківських прав провадить­ся відповідно до ст. 114 ЖК України з наданням іншого жилого приміщення.

Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання й громадського впливу які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 29 ШЖ України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів за­побігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу — органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, то-зариські суди тощо), повинен підтверджуватися письмовими доказами.

Правила ст. 116 ЖК України про виселення за неможливістю спільного про­живання не поширюються на учасників спільної власності на жилі будинки чи квартири. У таких випадках захист прав цих осіб може здійснюватись іншими способами, передбаченими ст. 6 ЦК України, наприклад, шляхом покладення зобов'язання усунути перешкоди в користуванні зазначеним майном, компенсу­вати моральну шкоду.

Відповідно до ст. 157 ЖК України, члена сім'ї власника (в тому числі колиш­нього) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України, а не у зв'язку з тим, що приміщення необхідне для проживання самого власника.

При вирішенні спорів між власниками жилих будинків (квартир) і членами їх сім'ї щодо користування житлом слід враховувати, що згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника, що з ним проживають, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника можуть вселити в займане ними приміщення інших членів своєї сім'ї лише за згодою власника (згода не потрібна тільки на вселення до батьків неповнолітніх дітей). Законом не встановлено, що на вселення власником у будинок (квартиру) інших осіб необхідна згода членів його сім'ї.

Якщо будинок (квартира) є власністю сім'ї, питання про вселення інших членів сім'ї вирішується в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 113 ЦК України.

Поиск по сайту: