Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях

правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місця І відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплат­но працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охоро­ни праці;

— здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засоба­ми виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захис­ту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

— організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з пра­цівниками у галузі охорони праці;

— вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за не­
обхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на
підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Для проведення заходів по охороні праці виділяються у встановленому поряд­ку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забо­роняється. Порядок використання зазначених коштів і матеріалів визначається в колективних договорах. Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організу­вати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протя­гом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких робо­тах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потре­ба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, влас­ник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку робо­ту у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попе­редній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим держав­ним соціальним страхуванням.

Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на вироб­ництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та ство­рити пільгові умови праці. Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається.

10. Законодавство про працю

10.16. Обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності. Правова допомога ад­воката при розв'язанні таких спорів.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ законо­давства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визна­чає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загально­обов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного ви­падку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язково­го державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціаль­ний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

—проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на вироб­ництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю заст­рахованих, викликаним умовами праці;

—відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від не­щасних випадків або професійних захворювань;

—відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон) поширюється на осіб, які пра­цюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встанов­лено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкоду­вання шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

—паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

—своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

—обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законо­давством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які за­безпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

—надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

—обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

Поиск по сайту: