АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Базові закони у сфері інформації та інформатизації. Закони, що врегульовують певні види інформаційних відносин (видове законодавство)

Читайте также:
  1. VII. Взаємовідносини (зв'язки) за посадою
  2. Аграрні відносини в імперіалістичних країнах
  3. Аналіз владних відносин у постіндустріальних суспільствах
  4. Аналіз існуючих теоретико-практичних розробок створення інформаційних систем для вирішення обраної проблеми.
  5. Аналіз соціологічної інформації.
  6. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  7. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  8. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  9. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  10. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  11. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція).

 

Література:

1. Конституція України // Урядовий кур’єр, № 129-130 від 13.07.96 р. - К., 1996.

2.. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. Ст. 651.

3. Про мови в Українській РСР: Закон України від 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ.

5. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ

6. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 31 травня 2005 року № 2594-IV.

7. Про обов’язковий примірник документів: Закон України від 9 квітня 1999 р. № 595-XIV.

8. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР.

9. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 75/98-ВР.

10. Про державну статистику: Закон України від 17 вересня 1992 року № 2614-ХІІ.

11. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ.

12. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ.

13. Про інформаційні агентства: Закон України від 28 лютого 1995 року № 74/95-ВР.

14. Про видавничу справу: Закон України від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР.

15. Про захист прав споживачів: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3682-XII.

16. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХІІ.

17. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні (станом на 1 січня 2001 р.): Збірник нормативних актів/ Держ. Ком. інформаційної політики та радіомовлення України. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

18. Україна: інформація і свобода слова: Збірник законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців. – К.: Молодь, 1997.

19. Бачило И. Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право: Учебник. – СПб.: Из-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 789 с.

20. Бачило И. Л. Глобальная информатизация и право // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 10-19.

21. Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994-1995 р. р. – К.: Держкомзв’язку та інформатизації України, 2000. – С. 3.

22. Калюжний Р.А., Хахановський В.Г., Цимбалюк В.С. Структура науки і навчальної дисципліни “Інформаційне право” // “Правова інформатика”, № 1 / 2003. – К.: НДЦПІ АПН України, 2003. – с. 22-25.

23. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - M.: Юристь, 2002.

24. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин - К.:НАВСУ, 2001.

25. Основи інформаційного права України: Навч. посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Грищенко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника – К.: Знання, 2004. – 274 с.

26. Хахановський В.Г., Мартиненко І.В. Смаглюк В.М., Інформаційне право та правова інформатика: навчальна програма (спеціальність 7.060101 – правознавство). - К.: НАВСУ, 2004.

27. Хахановський В.Г., Мартиненко І.В. Смаглюк В.М., Інформаційне право та правова інформатика: навчально-методичний комплекс (спеціальність 7.060101 – правознавство для студентів Юридичного факультету).- К.: НАВСУ, 2004.

28. Шеннон К. Работа по теории информации и кибернетике. – М.: Из-во иностранной литературы, 1963. – 829 с.

Питання 1.

Після визначення державного суверенітету поряд з іншими галузями законодавства в Україні створюється законодавство у сфері регулювання суспільних інформаційних відносин. Фактично в інформаційному законодавстві відповідно до Конституції України Верховною Радою здійснено визначення державної інформаційної політики України.

Сьогодні національне право має значний масив нормативних актів, які регулюють суспільні інформаційні відносини в Україні. Кількісний склад цього масиву складається з більш ніж 300 законів України, стільки ж постанов Верховної Ради України, біля 400 указів та 100 розпоряджень Президента України, біля 1200 постанов та 200 розпоряджень Кабінету Міністрів України, більш ніж 1100 відомчих нормативних актів.

Україна йде шляхом розбудови високорозвиненого правового суспільства, яке базується на принципах демократії та відкритості інформації. За роки незалежності сформовано фактично нове законодавство у сфері інформації та інформатизації.

Законодавчі норми у цій сфері суттєво впливають на законодавче врегулювання відносин між громадянами і державою, між громадянами і комерційними структурами тощо, тобто інформаційні відносини є, з одного боку, зовнішнім проявом будь-яких відносин у житті країни та її громадян, з іншого − основою, на якій вибудовується законодавство в інших сферах.

У свою чергу, процеси розвитку інформації та інформатизації настільки тісно пов’язані між собою, що неможливо уявити загальну картину інформаційного суспільства без відповідного рівня інформатизації.

Аналіз чинного законодавства України щодо регулювання суспільних інформаційних правовідносин дозволяє виділити два рівні нормативних актів:

1. Загально-правові − їх дія розповсюджується на всі суб’єкти інформаційних відносин відповідно до поділу права України на провідні галузі: конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, кримінальне (Конституція України, Цивільний, Цивільний процесуальний кодекси України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кодекс законів про працю, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України).

2. Спеціально-правові − дія їх розповсюджується тільки на суб’єкти, що беруть безпосередню участь у конкретній соціальній діяльності (наприклад, закони України “Про власність”, “Про авторське право і суміжні права” тощо).

Спеціально-правові у свою чергу можна розділити на дві категорії, які мають відповідні системоутворюючі законодавчі акти (в теорії права вони утворюють синтетичні міжгалузеві комплексні інститути права):

а) системоутворюючі загальні норми публічно-правового регулювання інформаційних відносин (інформаційне право) в Україні − Закон України “Про інформацію”;

б) системоутворюючі окремих інституцій інформаційного права − закони “Про наукову і науково-технічну діяльність”; “Про державну таємницю”; “Про рекламу”; “Про державну статистику”; “Про національний архівний фонд і архівні установи”; “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”; “Про інформаційні агентства” тощо.

У системі загальноправових норм умовно виділяють також комплекс публічно-правових норм, що регулюють інформаційні відносини у сфері інформатизації, включаючи технічні засоби комунікації. До них відносять такі системоутворюючі закони: “Про телекомунікації”; “Про телебачення і радіомовлення”; “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”; “Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України”; “Про Національну програму інформатизації“.

Окремі загальнообов’язкові положення щодо інформаційних відносин розміщені в галузевих (за сферами правовідносин) законодавчих актах, зокрема в системоутворюючих їх законах, наприклад: “Про державну податкову службу в Україні”; “Про міліцію”; “Про захист прав споживачів”; “Про прокуратуру”; “Про оперативно-розшукову діяльність”; “Про службу безпеки”; “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”; “Про боротьбу з корупцією” та ін.

Серед спеціальних (за системоутворюючими їх законами України) можна виділити підсистеми публічного права, що регламентують інформаційні відносини в окремих сферах економічних відносин: “Про банки і банківську діяльність“; “Про підприємництво в Україні”; “Про господарські товариства”; “Про податок на добавлену вартість”; “Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства“; “Про аудиторську діяльність”; “Про захист від недобросовісної конкуренції”; нормативні акти у сфері антимонопольної політики держави тощо.

Законодавство України у сфері суспільних відносин щодо інформації (у методологічному аспекті) сьогодні нагадує будинок, який будується громадою без визначеного єдиного плану. При цьому кожний будівник (ініціатор законопроекту чи підзаконного нормативного акта) проводить роботу на свій розсуд, не узгоджуючи її з іншими.

Зазначені та інші проблеми сформували практичну потребу визначення методології систематизації права, розроблення її концепції, доктрини, що відповідали б потребам практики.

Питання 2.

Структура інформаційного законодавства України може бути представлена такою сукупністю інформаційних правових норм і актів інформаційного законодавства:

- інформаційно-правові норми міжнародних актів;

- інформаційно-правові норми Конституції України;

- нормативні правові акти галузі інформаційного законодавства;

- інформаційно-правові норми у складі інших галузей законодавства.

Повнота правового регулювання відносин в інформаційній сфері може бути досягнута тільки у тому випадку, якщо сукупність інформаційно-правових норм актів інформаційного законодавства “перекриє” всю множину відносин матриці інформаційних правовідносин стосовно до всіх можливих об’єктів інформаційних правовідносин і суб’єктів, що діють в інформаційній сфері. А оскільки інформація проникає у всі області і напрями діяльності громадянина (фахівця, керівника), юридичних осіб, держави, то й інформаційно-правові норми, які складають інформаційне законодавство, пронизують все законодавство України як по вертикалі (за видами нормативних правових актів і рівнем їх прийняття), так і по горизонталі (за галузями законодавства України).

“Вертикальна” структура інформаційного законодавства (як і всього законодавства України) будується за принципом верховенства закону: норми вищестоящого за ієрархією акта мають більш високу юридичну силу і, як правило, є визначальними для відповідних норм всіх нижчестоящих актів.

“Горизонталь” структури інформаційного законодавства вибудовується виходячи з того, що воно включає у свій склад не тільки норми, що входять у блок спеціальних нормативних актів по інститутах інформаційного права, але і норми інших галузей законодавства.

Аналіз зарубіжного досвіду і проведені в Україні дослідження свідчать, що інформаційне законодавство це комплексна галузь, що включає як деякі галузі законодавства цілком і спеціальні нормативні акти, повністю присвячені проблемам інформації, так і окремі інформаційно-правові норми в актах інших галузей законодавства.

Розширена структура інформаційного законодавства відображає як його реальний стан, так і міркування щодо розвитку цього законодавства у напрямку поступового переходу до кодифікованого акту в інформаційній сфері – Інформаційному кодексу України.

Цю структуру можна представити таким чином:

1. Інформаційно-правові норми міжнародних актів.

2. Конституція України (конституційні інформаційно-правові норми).

3. Акти галузі інформаційного законодавства.

Інформаційно-правові норми Конституції закріплюють основні інформаційні права і свободи. Крім того, Конституція встановлює порядок підготовки і прийняття законів, умови їх застосування і дії, по суті встановлює регламент “виробництва і розповсюдження” таких актів.

Акти галузі інформаційного законодавства умовно поділяються на дві групи: акти, “утворюючі” систему інформаційного законодавства як єдиний, цільний механізм правового регулювання відносин в інформаційній сфері (загальна частина), і акти, що регулюють окремі напрямки відповідно до встановлених у загальній частині принципів, норм і правил (особлива частина):


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)