Переконуючий психологічний вплив

Визначення та характеристика переконуючого психологічного впливу

Переконання — це метод впливу на свідомість людей, спрямо­ваний до їхнього власного критичного сприйняття.

Переконання орієнтується на інтелектуально-пізнавальну сферу психіки людини. При використанні методу переконання спочатку домагаються від людини внутрішньої злагоди з певними умовиводами, а потім на цій основі формують і закріплюють нові установки (або трансформують старі), що відповідають постав­леній меті.

Переконання здійснюють за певними правилами:

• логіка переконання повинна бути доступною інтелекту
об'єкта впливу;

• переконувати треба доказово, спираючись на факти, що відомі
об'єкту;

• крім конкретних фактів і прикладів (без них не можна пере­
конати тих, кому бракує широти кругозору, розвиненого абст-

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

рактного мислення), інформація повинна містити й узагаль­нені положення (ідеї, принципи);

• переконуюча інформація має виглядати максимально прав­
доподібною;

• факти, що повідомляються, і загальні положення повинні
бути такими, щоб вони викликали емоційну реакцію об'єкта
впливу.

Критерієм результативності переконуючого впливу є переко­наність.

Переконаність [conviction, persuasion] — це глибока упев­неність в істинності засвоєних ідей, уявлень, понять, образів. Вона дозволяє приймати однозначні рішення і здійснювати їх без ва­гань, займати тверду позицію в оцінках цих чи інших фактів і явищ. На основі упевненості формуються установки людей, які визначають їхню поведінку в конкретних ситуаціях.

Важлива характеристика переконаності — її глибина. Вона пов'язана з попереднім вихованням людей, їхньою поінформо­ваністю, життєвим досвідом, здатністю аналізувати явища навко­лишнього світу. Глибока упевненість характеризується великою стійкістю, щоб її похитнути недостатньо тільки логічних висновків.

Переконуючий вплив доцільно застосовувати в таких випад­ках:

• тоді, коли об'єкт впливу в стані сприйняти одержану інфор­
мацію;

• якщо об'єкт психологічно здатний погодитися з думкою, що
йому нав'язується;

• якщо об'єкт здатний зіставляти різні точки зору, аналізувати
систему аргументації;

• якщо логіка мислення суб'єкта впливу та аргументація, яка
ним використовується, є близькими до особливостей мис­
лення об'єкта;

• якщо є час переконувати.
Переконуючий вплив звичайно включає:

• вплив джерела інформації;

• вплив змісту інформації;

• вплив ситуації інформування.

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

Вплив джерела інформації

Ефективність впливу насамперед залежить від того, як люди, що його сприймають, ставляться до джерела інформації. В ході психологічної війни джерелами інформації можуть бути:

• уряд і керівництво збройних сил своєї країни;

• особи, авторитетні для об'єкта переконуючого впливу;

• органи психологічної війни.

Власний уряд і воєнне керівництво використовуються як дже­рела інформації тоді, коли треба повідомити населенню й військам противника урядові заяви, ультиматуми або іншу важливу офіційну інформацію.

Вплив таких джерел є ефективним у разі, коли інформацій­но-пропагандистські матеріали доставляються вчасно. Крім того, заяви й заклики офіційних джерел найбільш дійові тоді, коли за­гальна політична ситуація заплутана, або противник не впевнений у сприятливому для нього закінчення війни.

Авторитетними джерелами інформації можуть бути найріз­номанітніші люди, наприклад, церковні діячі, популярні журна­лісти, військовополонені і т.ін.

Представники органів психологічної війни як джерела інфор­мації використовуються доволі рідко, за винятком випадків, коли психологічний вплив справляється на населення союзних країн або в ході миротворчих операцій.

Вплив змісту інформації

Ефективність впливу в першу чергу залежить від таких ха­рактеристик змісту інформації, як доказовість та переконливість.

Доказовість засновується на логічності, правдоподібності та несуперечності викладеного матеріалу. Власне кажучи, важливо не тільки те, що повідомляється, а й те, яким чином це здійсню­ється. Тобто складовою частиною доказовості є переконливість.

Переконливість [convincingness.persuasiveness] залежитьзнач-ною мірою від урахування притаманних об'єкту впливу устано­вок, переконань, інтересів, потреб, його напряму думок, національ­но-психологічних особливостей і своєрідності мови.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Переконливість не входить до доказовості автоматично. її може забезпечити тільки правильна пропорція між логічною й емоційною компонентами інформаційного повідомлення.

При розробленні впливу змістом інформації виходять із того, що:

• зміст інформаційно-пропагандистських матеріалів повинен
бути добре продуманим і відповідати законам формальної
логіки;

• конкретне у змісті інформаційного повідомлення є перекон­
ливішим за абстрактне;

• чим більш динамічним є текст, тим яскравіші й різноманіт­
ніші в ньому факти, тим більше він привертає увагу;

• краще сприймається те, що є ближчим до інтересів і потреб
об'єкта впливу;

• краще осмислюється те, що подається невеликими смислови­
ми частинами (блоками);

• краще засвоюється те, що викликає відгук в об'єкта впливу;

• краще сприймається, осмислюється й засвоюється матеріал
(інформація), який подається відповідно до національних тра­
дицій сприйняття об'єкта.

Ефективність переконуючого впливу також залежить від того, як підібрана, побудована та подана його аргументація

Аргументація [argumentation] (лат. argumentatio) — це на­ведення аргументів або сукупності аргументів на користь чого-небудь. Підібрання, побудова й подання аргументації є однією з важливих характеристик змісту інформації.

Аргумент [argument] (лат. argumentum, від arguo — показую, виявляю) — підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. При використанні впливу змісту ін­формації застосовують три основні категорії аргументів для пере­конування:

• правдиві факти;

• аргументи, що надають «психологічне задоволення», оскільки
вони апелюють до позитивного очікування;

• аргументи, що апелюють до негативних очікувань.

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

За способом подання аргументів розрізняють так звані одно­сторонні та двосторонні повідомлення.

Одностороннє повідомлення містить аргументи тільки дже­рела інформації. Такі повідомлення більш ефективні тоді, коли об'єкт психологічного впливу не відчуває ворожих почуттів від­носно джерела інформації і, до того ж, має низький рівень освіти. Об'єкт у цьому разі здатний відносно легко прийняти точку зору джерела інформації. Одностороннє повідомлення можна також використовувати для переконуючого впливу на людей, що мають різний освітній рівень.

Двостороннє повідомлення містить як аргументи джерела ін­формації, так і контраргументи противника,які доведеться викри­вати. Така побудова повідомлення служить спонукальним моти­вом до активної розумової діяльності об'єкта, в результаті чого здійснюється перегляд суджень, що складалися у нього раніше.

Двостороннє повідомлення спрямовується переважно на лю­дей з високим рівнем освіти, що відчувають потребу в зіставленні різних поглядів, точок зору, думок, оцінок. У цей же час двосто­роннє повідомлення як би випереджає аргументацію противника і створює передумови для утворення певного імунітету проти його офіційної пропаганди.

Порядок розташування аргументів також має велике значен­ня. Зокрема, доцільно розташовувати інформацію, що безпосе­редньо орієнтована на зміну установки («сильні аргументи»), перед будь-якою іншою, яка не пов'язана з вирішенням цього за­вдання. У більшості випадків найбільш дійовими вважають роз­ташування «сильних аргументів» усередині тексту повідомлення (так звана «пірамідальна модель» впливу).

Ефективність же текстів із «сильними аргументами»,розташо-ваними на початку і наприкінці повідомлення, залежить від уста­новок об'єкта психологічного впливу. Якщо він проявляє значний інтерес до теми повідомлення (тобто у нього з цього питання на­явні позитивні установки), то більш ефективним є текст, в якому «сильні аргументи» містяться наприкінці повідомлення (так звана «кульмінаційна модель» впливу). Якщо ж об'єкт ставиться до теми

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

повідомлення байдуже, то краще розташувати «сильні аргумен­ти» на початку тексту («антикульмінаційна модель»), щоб відра­зу привернути необхідну увагу.

Вплив переконуючого повідомлення на противника також за­лежить від того, які заклики (лозунги) у ньому підібрані і як вони подаються.

Заклик — це відозва, гасло; звернення до певної групи лю­дей, в якій у стислій формі висловлена провідна ідея, вимога, зав­дання. У практиці психологічної війни використовуються такі види закликів:

• прямі заклики;

• непрямі заклики;

• заклики на основі конкретних прикладів;

• невиразні заклики;

• заклики до цивільного населення противника;

• заклики до військовослужбовців противника.

Прямі заклики припускають переконування, засноване на поданні сильних прямих аргументів.

Об'єктові впливу в цьому випадку у відкритій формі пропо­нують те, що йому слід зробити: «Припиніть опір!», «Здавайтеся в полон!», «Використовуйте перепустку!», «Переходьте на нашу сторону!» і т.ін.

Прямий заклик може стосуватися ухилення від бойових дій. У цьому разі військовослужбовців противника закликають «не вдавати з себе героїв», не висовуватися з окопів і пересидіти бій в укритті, симулювати хворобу, виводити з ладу бойову техніку, вимагати від командування надання медичної допомоги і т.ін.

Вимоги, що містяться в прямому заклику.висловлюються ясно, недвозначно, гостро й тому зрозумілі абсолютно усім. Разом із тим прямі заклики дають позитивні результати лише тоді, коли вій­ськовослужбовці противника за своїм морально-психологічним станом уже дозріли для виконання вимог, що в них містяться.

Непрямі заклики призначені для переконування шляхом на­тяків і обіцянок. В умовах війни непрямий заклик — це повідом-

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

лення противникові можливостей збереження життя, в якому, проте, відсутня пряма порада негайно приступити до їхньої ре­алізації. Наприклад, якщо листівка переконливо доводить, що полон забезпечує більшу безпеку, ніж продовження битви (бою), то від прямого заклику «Здавайтеся в полон!» відмовляються, бо він і так випливає зі змісту листівки.

Непрямі заклики найбільш ефективні при використанні їх у замаскованих матеріалах. Наприклад, вдале подання фальшиво­го повідомлення «військової поліції противника» про проблеми її діяльності у зв'язку з різким збільшенням кількості дезертирів і труднощами їх затримання у великих містах може більше сприя­ти самовільному залишенню частин військовослужбовцями, ніж прямий заклик до подібних дій.

Заклики на основі конкретних прикладів призначені для по­пуляризації (пропаганди) конкретних дій військовослужбовців противника, які уже реалізували вимоги закликів. У цьому разі сам заклик є прихованим показом переваг, які одержали особи, що вчинили ті чи інші дії. Особливо сильний вплив на військовослуж­бовців противника справляють звернення через звукомовні стан­ції колишніх товаришів по службі, їхні розповіді про здавання в полон. Причому сама розповідь не обов'язково повинна супровод­жуватися закликом до наслідування прикладу особи, яка здалась у полон. Різновидом такого заклику є зворотне відпускання війсь­ковополонених — найкращий спосіб агітації на користь полону.

Невиразні заклики спонукають об'єкт самостійно дійти вис­новків, які логічно випливають із пред'явленої йому аргументації, хоча в тексті повідомлення відсутні конкретні пропозиції.

Якщо, наприклад, морально-психологічний стан військово­службовців противника достатньо стійкий, а бойовий дух ви­сокий, то будь-який заклик до них тільки підірве їхню довіру до пропаганди противника. Замість цього необхідно запропонувати їм задуматися про смисл того, що відбувається, про свою роль у поточних подіях. Важливо, щоб у результаті такого психологіч­ного впливу в них виникло бажання обміркувати обстановку, що

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

склалася, з товаришами, з'явилося прагнення не жертвувати со­бою даремне, знайти спосіб залишитись живим.

Заклики до цивільного населення противника можуть за­кликати до масових активних виступів (демонстрацій, страйків, пікетів і т.ін.) з вимогами припинення війни, до відмови працю­вати на війну; до ухилення від мобілізації до армії; до організації руху опору; до лояльної поведінки по відношенню до збройних сил противника і т.ін.

Заклики до військовослужбовців противника вказують, як правило, шляхи виходу з війни, серед яких головними є:

• ухилення від виконання наказів;

• виведення з ладу бойової техніки;

• самовільне залишення поля бою, дезертирство;

• усунення командирів;

• здавання в полон.

По-четверте, ефективність переконуючого впливу залежить від правильного вибору його форми. Цей вибір обумовлюється цілями та завданнями психологічних операцій, конкретними умо­вами обстановки та деякими іншими факторами.

Так, радіомовлення гарантує високу оперативність, легкість сприйняття інформації, проте можливості для її сприйняття існу­ють не завжди. Друковану продукцію можна зберігати три­валий час, неодноразово вивчати (що сприяє кращому запам'ятовуванню), передавати з рук у руки. Проте вона значно поступається в оперативності, а зберігання її у військовий час переслідується каральними органами.

Вплив ситуації інформування

Здійснення переконуючого впливу певною мірою залежить від ситуації інформування.

Ситуація інформування розуміється як сукупність умов, в яких здійснюється інформування, а також характер реакції об'єкта на зміст повідомлення. Ситуацію інформування з метою переко­нуючого впливу поділяють на індивідуальну ситуацію і масову си­туацію.

Поиск по сайту: