АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Макс Вебер як вчений-енциклопедист та його внесок у соціологію

Читайте также:
  1. В чем заключается основной вклад М. Вебера в науку управления?
  2. Легитимность политической власти и ее эффективность. Типы легитимности по М. Веберу.
  3. Типи легітимності політичної влади за М. Вебером

Макс Вебер (1864-1920 рр.) - енциклопедичний вчений, найбільш знана фігура в історії соціології, економіці, праві, політології, релігієзнавстві, культурології, етиці. Дослідники творчості М.Вебера називають його Талілеєм соціально-наукового пізнання" або "буржуазним Марксом". Масштабність і глибина наукових досліджень вченого ускладнюють визначення пріоритету тієї галузі знань в науці, в яку він зробив найбільший внесок.

Директор дослідницького Національного Центру у Парижі М.Доган зазначає, що "М.Вебер і К.Маркс - обидва "гібридні" вчені, найбільш плодовиті генератори концепцій. З ними може зрівнятися лише Аристотель".

Він є засновником "розуміючої соціології, яка вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На думку М.Вебера, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси – зрозумілі людиною. "Розуміючу соціологію" пізніше стали називати суб'єктивною, якісною, мікросоціологією або інтерпретивною соціологією. Соціолог - "якісник" якраз і намагається зрозуміти суб'єктивний сенс дій людей, вияснивши мотивацію, суб'єктивні наміри тощо.

У руслі "розуміючої соціології" М.Вебер створює концепцію соціальної дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що ґрунтується на почуттях, цілераціональну та ціннісно-раціональну, які засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню. Раціоналізація соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного розвитку.

М.Вебер є засновником економічної соціології, яка починає займати домінуючі позиції у соціології вже після смерті вченого. За цією теорією провідну роль у появі капіталізму відігравали не лише суто економічні чинники, як вважав його опонент К.Маркс, а й значною мірою культурно-етнічні та релігійні. На думку вченого, протестантизм як релігія є тією ідеологічною основою, з якої пізніше з'являється "дух капіталізму". Автором поняття "дух капіталізму" є німецький економіст В. Зомбарт.

М.Вебер помітив та визначив тенденцію до співвідносності господарського статусу людини та її релігійної приналежності. Учений довів, що виховання у колі протестантів, керуючись нормами протестантської етики, які носили переважно аскетичний характер, зумовлює у подальшому тенденції раціональної поведінки і успіхи у бізнесі. Норми протестантизму вимагають від віруючого пуританської, аскетичної поведінки, відмови від життєвих насолод, які можуть бути здобуті за гроші і вкладання грошей у виробництво, накопичення їх, що і призведе до багатства однієї людини, а згодом, - і до багатства всього суспільства.

Капіталізм, на думку М.Вебера, може бути і раціонально-продуктивним, і авантюрним, орієнтованим на війну, на політику, пов'язану з можливостями наживи.

М.Вебер вважається фундатором політичної соціології. Він рішуче виступав проти революційних методів перетворення суспільства і вибудував еволюційний шлях впровадження раціонально-бюрократичного типу управління. Йому належить створення концепції легітимних типів панування, серед яких він виокремив такі:

• традиційний тип, заснований на звичаях і традиціях;

• раціонально-легальний тип (або раціонально-правовий), заснований на законах, праві;

• харизматичний тип, заснований на афектах та на вірі.

Дана типологія з часом не втрачає актуальності і широко використовується у сучасних дослідженнях. Цінними є рекомендації М.Вебера для тих, хто йде у велику політику.

На відміну від О.Конта, Г.Спенсера та інших вчених, які не провели жодного емпіричного соціологічного дослідження, М.Вебер брав активну участь у шести дослідженнях, що були започатковані урядом Німеччини. Використовуючи методи статистики, спостереження, опитування, він досліджував умови праці, ціннісні орієнтації німецьких селян та промисловців, чинники напруженості між урядом і робітниками-соціалістами, причини еміграції у Прусію польських селян.

Суттєвим є внесок М.Вебера у розробку низки галузевих соціологій: соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)