 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
З урахуванням цього грошово-кредитна політика повинна ґрунтуватись на таких принципах:
- виключна роль стійкості монетарного середовища у соціально-економічному розвитку країни;
- стабільність основних цілей і завдань, прозорість механізмів реалізації грошово-кредитної політики;
- послідовність та узгодженість у використанні інструментів, включаючи процентні ставки, обмінний курс, емісійні і мобілізаційні механізми для досягнення цінової стабільності як головного критерію ефективності грошово-кредитної політики;
- ефективна співпраця з іншими органами державної влади в межах їх компетенції для забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
4. Вплив грошово-кредитної політики на макроекономічну стабільність.
Макроекономічна стабільність – це урівноваженість двох складових: сукупного попиту і сукупної пропозиції.
Макроекономічна стабільність включає:
- по-перше, економічне зростання, яке забезпечується через підвищення ефективності виробництва із застосуванням досягнень науки і техніки;
- по-друге, повну зайнятість – забезпечення робочими місцями усіх, хто бажає і здатний працювати;
- по-третє, стабільний рівень цін, оскільки зростання рівня цін ускладнює господарські зв’язки економічних суб’єктів, знижує реальні доходи населення і знецінює заощадження;
- по-четверте, досягнення рівноваги у зовнішньоекономічних зв’язках, що відповідно відображається у стабільному курсі національної валюти та активному сальдо платіжного балансу.
Слід зазначити, що загальні риси стабілізації є універсальними, проте для перехідної економіки їм властива певна специфічність.
По-перше, для країн із перехідною економікою характерним є те, що заходи, спрямовані на досягнення макроекономічної стабільності, направлені насамперед на подолання системної кризи, яка проявляється в усіх сферах, а не на пом’якшення циклічних коливань, що характерним є для країн із ринковою економікою.
По-друге, проявляється макроекономічна незбалансованість, яка є надзвичайно глибокою та всеосяжною, що, відповідно, не має місця у ринковій економіці.
По-третє, для перехідних економік характерною є гостра проблема безробіття. За умов макроекономічної стабільності для ринкової економіки пропонується створення нової системи соціального захисту, за якої цей захист покладається на плечі самого населення.
По-четверте, особливість макроекономічної стабільності у перехідний період полягає у формуванні нової системи економічних відносин, вона має не функціональний, а трансформаційний характер. Відповідно, економічної збалансованості можна досягти за умов зміни режиму, порядку функціонування економіки, появи нових господарських інституцій.
По-п’яте, макроекономічну стабілізацію перехідної економіки забезпечують ринкові інституції, які ще не мають достатнього досвіду, або ж їх є недостатня кількість. Відсутність потрібних інституціональних перетворень перешкоджає макроекономічній стабілізації.
Загальні макроумови економічного росту перш за все повинні включати:
- усунення перешкод, які склалися у структурі народного господарства, в механізмах регулювання;
- покращення взаємодії фінансового та реального секторів економіки;
- створення повного комплексу правових, системних, інституціональних засад ринкової інфраструктури;
- включення механізмів інтенсифікації виробництва (в тому числі, високих наукоємних ресурсозберігаючих технологій).
Макроекономічна рівновага знаходить свій прояв у відповідних макроекономічних параметрах, які мають корелюватись між собою. Ці параметри відображають взаємодію та взаємозалежність розвитку реальних економічних та фінансових процесів і умовно можуть бути розділені на дві групи.
До першої належать загальноекономічні показники, головними з яких є: валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП), валові інвестиції та валові заощадження, сальдо платіжного та торговельного балансів, показники зайнятості та рівня безробіття.
До другої групи відносять монетарні і фінансові показники, основними з яких є: величина грошової маси та її структура, інфляція і курс національної валюти, облікова ставка центрального банку і процентні ставки за кредитами комерційних банків, бюджетний дефіцит і величина державного внутрішнього тазовнішнього боргу.
Поиск по сайту: