ОПЕРАЦІЇ НАД ЗМІННИМИ ВКАЗІВНОГО ТИПУ. ______________________________________

Над змінними вказівного типу визначені лише три операції, які приводять до значень того ж типу. З ними виконуються лише операції присвоєння, порівняння і розіменування.

Присвоєння вказівників.

Вказівнику можна присвоювати вміст іншого вказівника такого ж типу або нетипізованого вказівника, константу NIL (порожній вказівник), адресу об’єкта, визначену за допомогою функції addr. Наприклад, якщо ми оголосили такі вказівники:

Var

Pntr1,Pntr2:^Integer;

Pntr3:^Real;

Pntr:Pointer;

i:integer;

то присвоєння

Pntr1:=Nil;

Pntr1:=Pntr2;

Pntr2:=addr(i);

допустимі, а присвоєння

Pntr1:=Pntr3; - ні, оскільки ці змінні вказують на різні типи даних.

Оператор присвоєння записують так само, як і для інших типів:

S:= r;

де s – змінна вказівного типу,

r – може бути змінною того ж типу, функцією, тобто значенням якої є вказівник цього ж вказівного типу або порожній вказівник nil.

Нехай

q: ^integer;

r: ^real;

тоді присвоєння p: = q недопустиме, оскільки p вказує на змінну дійсного типу, q -цілого.

Розглянемо приклад. Нехай описані вказівні змінні x та y.

var x,y: ^integer:

і визначені відповідні їм динамічні об’єкти – змінні цілого типу.

New(x); new(y);

Присвоєння x^:= 2; y^:=5; схематично можна показати:

Якщо тепер виконати присвоєння x:= y,то одержимо випадок, показаний на схемі

Якщо виконати присвоєння x^:= y^, то отримаємо ситуацію:

Порівняння вказівників.

Вказівники можна порівнювати, використовуючи при цьому операції = (рів­ність) та <> (нерівність). Інші операції порівняння не застосовні до операндів по­силального типу. Результат порівняння вказівників, як і результат будь-якого іншого порівняння, належить до логічного типу даних, і тому операції порівнян­ня вказівників можна використовувати в булевих виразах.

Зауважимо, що порівнювати значення вказівників, а також присвоювати зна­чення одного вказівника іншому можна лише в тих випадках, коли:

ü принаймні один із вказівників є нетипізованим;

ü обидва вказівники посилаються на один і той самий базовий тип даних.

Розіменування вказівників.

Щоб отримати значення, на яке посилається вказівник, потрібно виконати операцію розіменування вказівника. Ця операція позначається символом « ^ », що записується після імені вказівника, її можна записувати як у правій, так і в лівій частині оператора присвоєння:

Операцію розіменування можна застосовувати лише до вказівників, яким на­дано значення певної адреси динамічної пам'яті.

Суть її полягає в переході від вказівника до значення, на яке він вказує. Синтаксис цієї операції:

program prob;

uses crt;

var I,j:integer;

ptri:^integer;

Begin

i:=5;

ptri:=addr(i);

j:=ptri^;

writeln( ‘j=’,j);

repeat until keypressed;

End.

Розіменовані вказівники на структури індексуются (у випадку масивів) чи поділяються на поля (записи, об’єкти) звичайним способом.

Н а п р и к л а д:

Pta^[i] – доступ до і-го елементу масиву

Ptrec^.поле – доступ до поля динамічного запису

ObjPtr^.Метод – доступ до методу динамічного об’єкта.

Розглянемо дві змінні: змінну variable типу integer і покажчик ptr на дані типу integer. Нехай вказівнику ptr надано адресу змінної variable, тобто виконано операцію ptr:=@variable. Тоді зна­чення виразів variable і ptr^ завжди будуть однаковими. Якщо ж присвоєння ptr:=@variable замінити операцією ptr^:=variable, то змінні ptr^ та variable будуть різними, хоча, можливо, і матимуть протягом певного часу однакові значення. У прикладі наведені й інші варіанти використання операцій із вказівниками. Зазначимо, що результат розіменування нетипізованого покажчика має невизначений тип, і тому вираз ptr^, де ptr — нетипізований вказівник, не може входи­ти до складу інших виразів. Нарешті, спробуємо встановити, яке значення має ще не ініціалізований вказівник. У більшості випадків компілятор надає йому спеціальне значення, що позначається зарезервованим словом nil. Якщо значення певного вказівника ста­новить nil, то вважається, що вказівник не посилається на жоден елемент даних. Тому значення nil називають ще порожньою адресою. Результат розіменування вказівника, значення якого дорівнює nil, є непередбачуваним.

Особливості використання динамічних змінних порівняно зі статичними:

1) замість опису динамічних змінних описують вказівники – статичні змінні вказівного типу, які ставлять у відповідність динамічним змінним;

2) для створення динамічних змінних, використовують процедуру new, фактичним параметром якої задають відповідну вказівну змінну;

3) доступ до динамічних змінних відбувається за допомогою змінних з вказівником.

Поиск по сайту: