Поняття екосистеми, навколишнього середовища, соціотехносфери

Екологія розглядає взаємодію живих організмів і неживої природи. Ця взаємодія, по-перше: відбувається в рамках визначеної системи (екологічної системи, екосистеми) і, по-друге: вона не хаотична, а певним чином організована, підвладна законам.

Екосистемою називають сукупність продуцентів, консу-ментів і детритофагів, які взаємодіють один з одним і з навколишнім середовищем за допомогою обміну речовиною,

РОЗДІЛ 1

енергією й інформацією таким чином, що ця єдина система зберігає стійкість протягом тривалого часу.

Таким чином, для природної екосистеми характерні три ознаки:

1) екосистема обов'язково являє собою сукупність живих і неживих компонентів;

2) в рамках екосистеми здійснюється повний цикл, починаючи зі створення органічної речовини і закінчуючи її розкладанням на неорганічні складові;

3) екосистема зберігає стійкість протягом деякого часу, що забезпечується визначеною структурою біотичних та абіотич­них компонентів.

За масштабами екосистеми поділяються на:

а) макроекосистеми: окремі материки, океани;

б) мезоекосистеми: гірські масиви (Карпати, Альпи,
Тибетське нагір'я), рівнини (Полісся, Причорномор'я), моря
(Чорне, Балтійське, Червоне), басейни річок (Дніпра, Дунаю,
Амазонки);

в) мікроекосистеми: гниючий пеньок, калюжа, акваріум,
ставок, лісова галявина.

Природні екосистеми мають своєрідну стабільність у часі і просторі. Це результат постійних трофічних зв'язків, збалансо­ваних потоків речовини й енергії між організмами і навколиш­нім середовищем. Здатність екосистем протистояти змінам середовища і зберігати стан рівноваги називають гомеостазом.