ҐРУНТ ЯК СЕРЕДОВИЩЕ ПЕРЕБУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ

Згадаєте! Що таке ґрунт?

Особливості ґрунту як середовища перебування. Ґрунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі (літосфери), утворений діяльністю живих організмів. Ґрунт являє собою систему порожнин, заповнених водою або повітрям. Завдяки наявності вологи умови життя дрібних організмів у ґрунті нагадують такі у водоймах. Вологість ґрунту завжди вище вологості повітря, тому організмам легше там переносити періоди посухи.

Особливістю ґрунту як середовища перебування є порівняно невелика амплітуда добових і сезонних коливань температури (напр., на глибині понад 2 м сезонні коливання температури майже не відчуваються). Це дозволяє організмам переживати в глибині ґрунту в активному або неактивному стані періоди високих або низьких температур. У ґрунті є значні запаси органічних речовин, що створюють кормову базу для різноманітних організмів.

Різні типи ґрунтів відрізняються розмірами ґрунтових часток, а також змістом органічних речовин. Від розмірів ґрунтових часток залежать розміри пор: чим більше розміри часток, тим більший діаметр пор. У свою чергу, розміри пор впливають на властивості ґрунту: у ґрунти з добре вираженою пористістю легше проникають углиб розчини солей і повітря й легше прокладати ходи твариною (напр., ходи дощових хробаків виявляли на глибині до 8 м).

Над ґрунтом розташований шар підстилки, що формується в основному за рахунок рослинного опада. Завдяки підстилці відбувається обмін елементами харчування в системі рослина - ґрунт. При участі живих організмів - мешканців ґрунту (бактерій, грибів, водоростей, тварин) - органічні речовини підстилки активно переробляються, перемішуються з мінеральними речовинами й надходять у верхні шари ґрунту.

Верхній шар ґрунту - гумусовий - має темне фарбування й характеризується високим змістом органічних речовин. Саме цей шар визначає родючість ґрунту, тобто забезпечує рослини водою й елементами харчування. У середньому шарі ґрунту осідають і переробляються речовини, вимиті з верхнього шару. Нижній шар - це материнська порода, матеріал якої згодом подрібнюється й перетвориться в ґрунт.

Почва - більше стабільне середовище перебування організмів у порівнянні з наземно-повітряної. Шляхом вертикальних міграцій ґрунтові організми (тварини, бактерії) знаходять оптимальні умови перебування. Більшість мешканців ґрунти мають потребу в

підвищеної вологості, що пов'язане з характером харчування або особливостями будови їхніх покривів.

Склад ґрунтового повітря значно відрізняється від атмосферного: зміст вуглекислого газу в ньому в 10-100 разів вище, а кисню - у кілька разів нижче. Так, на глибині 20-30 див зміст вуглекислого газу - 2-3%, а кисню - від 1 до 20%. Оскільки кисень надходить у ґрунт із атмосферного повітря шляхом дифузії, то зі збільшенням глибини його зміст падає.

Адаптації організмів до існування в ґрунті. Розмаїтість умов перебування в ґрунті спричиняється й розмаїтість організмів, що живуть у ній. У ґрунті перебувають кореневі системи рослин, ризоиды, видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні й у верхніх шарах ґрунту живуть водорості (зелені, жовто-зелені, діатомові), гриби, лишайники, циано-бактерии.

Ґрунтові бактерії дуже різноманітні. У ґрунтах деяких типів вони можуть проникати на глибину декількох метрів. Серед них є автотрофи (переважно хемосинтетики - бактерії, щонітрифікують, і ін.) і гетеротрофы (в основному, сапротрофы).

Ґрунтові гриби зустрічаються в ґрунтах різних типів, там, де є запаси органіки. Гриби - гетеротрофні організми. Серед них зустрічаються сапротрофы, паразити рослин і ін. види.

Ґрунтові водорості зустрічаються як на поверхні ґрунту, так і в її глибині. Більшість ґрунтових водоростей мають мікроскопічні розміри. Водорості - автотрофні організми, що живуть у різних типах ґрунтів.

Тварини - мешканці ґрунту - належать до різних систематичних груп (найпростіші, круглі й кільчасті хробаки, членистоногие, молюски, ссавці й ін.) (мал. 91). Серед тварин є постійні мешканці ґрунту (круглі й малоще-тинковые хробаки, деякі кліщі, комахи, кроти, землерийки, слепыши), види, що живуть у ґрунті протягом більшої частини свого життєвого циклу (личинки хрущів, щелкунов і ін.). Є види тварин, що живуть у ґрунті тільки під час несприятливого періоду (зимівлі, посухи): деякі комахи, земноводні, плазуючі й ссавці.

До перебування в ґрунті тварини мають певні морфофи-зиологические пристосування. По-перше, це пристосування до пересування в ґрунті. Одні з них активно прокладають ходи за допомогою скорочення мускулатури тіла (дощові хробаки), інші - кінцівок, що риють (палі, кроти). Дрібні тварини (найпростіші, круглі хробаки, кліщі) пересуваються по ґрунтових порах. Тому їх адаптациями є дрібні розміри тіла (напр., найпростіші ґрунтів у десятки разів дрібніше близьких прісноводних або морських видів). Пристосуванням до низького змісту кисню в ґрунті є здатність поглинати його

через тонкі покриви тіла (напр., круглі й дощові хробаки). Недостачу кисню, вологи або перезволожені ділянки тварини можуть уникати шляхом вертикальних міграцій (круглі й кільчасті хробаки, кліщі, комахи й ін.).

Поиск по сайту: