Політична свідомість як форма суспільної свідомості: поняття та структура

Свідомість є унікальною властивістю людини. Це – вища, притаманна лише людині (людському мозкові як високоорганізований матерії), форма відображення й оцінки об’єктивної реальності. Людина, особистість, володіючи індивідуальними якостями, формується в системі суспільних відносин. Вона засвоює власний та колективний соціальний досвід, що накопичується упродовж життя багатьох поколінь і трансформується в конкретно-історичних умовах і ситуаціях. Так виникає явище суспільної свідомості. Суспільна свідомість – це відображення суспільного буття в різноманітних матеріальних і духовних формах: мові, науці, мистецтві, праві, релігії, моралі, народній творчості, міфології, ідеології, соціальних нормах та поглядах, носіями яких виступають соціальні спільноти, класи, етноси, народи, людство в цілому.

Політична свідомість являє собою одну з основних форм суспільної свідомості. Це – відображення політичної сфери життя суспільства в політичних знаннях, уявленнях, ідеях, теоріях, оцінках, переконаннях, настроях та почуттях суб’єктів політики.

Таким чином, у політичній свідомості виявляється суб’єктивний бік політики. Можна сказати, що це – суб’єктивний образ політичної системи. Поряд з політичними цінностями, інтересами, нормами політична свідомість служить одним з важливих елементів поняття “зміст політики”. Але попри вторинність свого походження вона не є лише пасивним відображенням політичного буття. Політична свідомість здатна чинити зворотний вплив на політичну дійсність, певною мірою випереджати практику, прогнозувати, спрямовувати суспільно-політичні процеси. Від характеру і рівня розвиненості політичної свідомості, від того, зокрема, наскільки правильно чи ілюзорно суб’єкт сприймає політичну реальність, залежить його політична поведінка і в цілому політична культура. Це – основоположний компонент політичної культури.

Політична свідомість особи формується в ході політичної соціалізації. Її джерелами виступають сімейне та соціальне походження і оточення індивіда, матеріальні і духовні умови життя, освіта, офіційна й неофіційна політична інформація, зміст суспільно-політичних процесів, діяльності влади, особистий досвід участі в політиці та ін.

Політична свідомість взаємодіє з іншими формами суспільної свідомості: економічними поглядами, правовими теоріями і нормами, філософськими вченнями, моральними концепціями, естетичними цінностями, художньо-образним світосприйняттям, релігійними віруваннями.

Теоретичними дослідженнями феномену політичної свідомості, крім політології, займаються різні науки: філософія розглядає політичну свідомість з широких світоглядних позицій, в категоріях загальноцивілізаційних норм і цінностей; соціологія досліджує характерні риси політичної свідомості на прикладі різноманітних соціальних спільнот і груп, зокрема їхнє ставлення до тих чи інших ідеологічних концепцій: ліберальних, консервативних, реформістських, радикальних тощо; психологія аналізує зв’язок між змістом політичної свідомості індивідів і груп та механізмами людської психіки, що визначають різноманітні форми чуттєво-емоційних реакцій на політичну дійсність.

Правова наука вивчає таку специфічну форму суспільної свідомості як правосвідомість, що являє собою систему відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль в житті людини і суспільства. Між політичною свідомістю і правосвідомістю існує тісний діалектичний зв’язок – ці дві форми суспільної свідомості деякою мірою охоплюють одна одну: правосвідомість певним чином відображає політичні процеси і ситуації, що існують у суспільстві, а політична свідомість неодмінно включає в себе потребу і обов’язок кожного громадянина правової держави і суб’єкта політики дотримуватися юридичних, насамперед конституційних, норм.

Структура політичної свідомості по-різному висвітлюється в політичній науці, що відображає складність, багатоаспектність цього явища: одні дослідники виділяють у ньому два, інші – три основних блоки елементів. До того ж їх по-різному називають: “мотиваційний”, “пізнавальний” або “політико-психологічний”, “політико-ідеологічний”, “політико-дійовий” (“поведінковий”) тощо. Узагальнивши існуючі погляди, доцільно вважати, що поняття “політична свідомість” утворюють такі основні компоненти: 1) політичні знання і мислення; 2) політична ідеологія; 3) політична психологія.

Перший (гносеологічний) компонент охоплює поточну і систематизовану політичну інформацію, соціологічні емпіричні дані, уявлення про хід і характер суспільно-політичних процесів, науково-теоретичні узагальнення політичного досвіду і т. ін. Специфікою політичних знань є те, що вони формуються не просто на основі жорсткої констатації певної суми фактів, а й в ході оперативного осмислення величезної за обсягом, часто-густо суперечливої інформації, яка нерідко проходить крізь призму ідеологічної упередженості, – наслідком цього, крім обґрунтованих висновків, можуть стати спотворені тлумачення фактів чи помилкові припущення. Таким чином, політичні знання мають різний ступінь відповідності реальному стану речей. До певної міри їм властивий характер імовірно-можливого, прогнозного бачення розвитку подій.

Другий (ідеологічний) компонент політичної свідомості включає поняття політичних ідей, цінностей, ідеалів, принципів тощо. Він безпосередньо пов’язаний із світоглядними, філософськими уявленнями, системою соціально-економічних, культурно-духовних, моральних цінностей. Ідеологічний компонент політичної свідомості може відображати різні світоглядні позиції людини: матеріалістичні, ідеалістичні, космологічні, релігійні, гуманістичні, класові, націоналістичні тощо.

Третій (психологічний) компонент політичної свідомості – це сукупність почуттів, настроїв, емоцій, очікувань, переконань, особливих рис характеру, менталітету індивідів та соціальних спільнот, що відображають їхні політичні потреби й інтереси. У цьому компонентові політичної свідомості перетинаються індивідуальні й колективні, егоїстичні й суспільно значущі, раціональні та ірраціональні мотиви – від їх комбінацій безпосередньо залежить тип поведінки політичних суб’єктів. Психологічними засобами політичної свідомості людина демонструє своє ставлення до явищ і фактів політики: згоду, байдужість, співчуття, агресивність, стриманість тощо.

Поиск по сайту: