АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З КЛІЄНТАМИ

Читайте также:
  1. III. Хід роботи
  2. III. Хід роботи
  3. V. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  4. VІ. Виконання практичної роботи. Інструктаж з техніки безпеки.
  5. Аналіз ритмічності роботи підприємства
  6. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
  7. б) комп’ютерні технології в музичній діяльності школярів.
  8. в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу
  9. Варіант 13 Західні соціологічні теорії соціальної стратифікації
  10. Варіанти завдань для домашньої контрольної роботи із дисципліни
  11. ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
  12. Варіанти завдань домашньої контрольної роботи

РІЗНОГО ВІКУ

/. Соціальна робота з клієнтами зрілого віку

Вікова структура населення та особливості соціальної робот з людьми різної вікової типології

Вікова типологія соціальної ро­боти ґрунтується на соціологічних ха­рактеристиках вікової структури населення [1,550], під якою розумі­ється співвідношення чисельності різних вікових груп населення, що створює базу для всіляких розрахунків як демографічного, так і соц­іального й економічного характеру. Вікова структура населення фор­мується під впливом природного й механічного руху населення, людсь­ких втрат у періоди природних і соціальних катаклізмів.

Існують різні класифікації віку. У статистиці, наприклад, найбільш часто використовують класифікацію віку Б.Урлаиіса: 0-2 роки — ясель­ний вік; 3-6 років — дошкільний вік дитинства; 7-15 років — шкільний вік дитинства; 16-24 роки — юність; 25-44 — зрілість; 45-59 років — повна зрілість; 60-69 років — літній вік; 70-79 років — рання старість, 80-89 років — повна старість, 90 років і більше — глибока старість Для вивчення взаємозв'язку росту населення і його вікової структури тут застосовується і класифікація шведського демографа Г. Супдберга, що розбив населення на 3 вікові групи: діти — 0-14, батьки — 15-49, пра­батьки — 50 років і більше.

У соціальній педагогіці вікова періодизація, зазвичай, співвідно­ситься з етапами соціалізації. Тут існують різні періодизації. На думку відомого російського вченого А.Мудрика, досить зручною, із соціально-педагогічпої точки зору, є така вікова класифікація: дитинство (від на­родження до 1 року), раннє дитинство (1-3 років), дошкільне дитинство (3-6 років), молодший шкільний вік (6-10 років), молодший підлітковий (10-12 років), старший підлітковий (12-14 років), ранній юнацький (15-17 років), юнацький (18-23 років) вік, молодість (23-30 років), рання зрілість (30-40 років), пізня зрілість (40-55 років), літній вік (55-65 років), старість (65-75 років), довголіття (понад 70 років).


У геронтології [2,19] з погляду процесів старіння в онтогенезі люди­ни поширена така хронобіологія (вікова періодизація), що була прийня­та в 1963р. у Києві па семінарі геронтологів і Всесвітньої організації охорони здоров'я:

— молодий вік 18-44 роки

— середній вік 45-59 років

— літній вік 60-74 роки

— старечий вік 75-90 років

— довголіття старше 90 років

Крім того, у геронтології для оцінки віку окремих людей і суспіль­ства в цілому звичайно використовують таку рольову (функція вироб­ництва) статевовікову схему:

допродуктивнии вік продуктивний вік

0-17 років

18-64 роки — чоловіки

18-59 років — жінки

післяиродуктивпий вік старше 65 років чоловіки

старше 60 років — жінки

старьість 65-79 років — чоловіки

60-79 років — жінки

глибока старість старше 80 років

Наявність різних підходів до класифікації віку людини і численність віковихтипологій є наслідком складності, багатозначності й багатосторон­ності самого феномена "вік". Сучасні науки, які вивчають цей феномен, ще не виробили інтегративного уявлення про нього. У цих умовах прак­тичний соціальний працівник повинен досить часто спиратися па власний професіоналізм, виходячи з конкретної мети і завдань соціальної роботи.

З певною віковою категорією клієнтів. На кожному віковому етапі перед людиною постає ряд завдань (проблем), від сприятливого чи не­сприятливого вирішення яких залежить ЇЇ особистіший розвиток, особис­та "доля". Віковий підхід у соціальній роботі повинен проектуватися так, щоб забезпечити умови сприятливого вирішення конкретних завдань на кожному етапі життєдіяльності людини відповідно до норм цивілізовано­го суспільства. Крім того, у руслі індивідуальної соціальної роботи з клієнтом з врахуванням вікового підходу йому повинна надаватися конк­ретна допомога у розв'язанні завдань (проблем), які перед ним стоять.

З тією чи іншою мірою умовності можна назвати три групи завдань для кожного віку:


318 Соціальна робота


Теоретичні основи соціальної роботи 319


 


природно-культурні (досягнення на кожному віковому етапі виз­
наченого рівня біологічного дозрівання, фізичного й сексуального роз­
витку, що мають певні нормативні розходження в тих чи інших репо-
нально-культурних умовах);

соціально-культурні (пізнавальні, моральні, цінпісио-смислові),
які специфічні для кожного віку в конкретному соціумі і які, з одного
боку, пред'являються особистості у вербалізованій формі інститутами й
агентами соціалізації, а з іншого боку-ісиують у вигляді визначених норм
і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко
вступаючи у протиріччя;

соціально-психологічні (становлення самосвідомості особистості,
ЇЇ самовизначення в реальному житті п на перспективу, самоактуалізація
й самоствердження), які па кожному віковому етапі мають специфічний
зміст і способи способи їх вирішення.

Звичайно, якщо якесь завдання залишається певирішепим, то це або затримує розвиток особистості, або робить його недосконалим, або спот­ворює сутність особистості. Можливий і варіант, коли те чи інше зав­дання, не розв'язане в певному віці, зовні не проявляється в самому розвитку особистості, але через певний час воно "проявляється" в нега­тивному плані, що призводить до нібито немотивованих вчинків, рішень, змін в особистості.

Соціальна робота з людьми зрілого віку

Ми свідомо акцептували на цій групі клієнтів, оскільки ця вікова група с найбільш активною, але й найбільш суперечливою. До цього віку ми відносимо осіб від 34 до 60 років. Завдаипяякі вирішуються під час роботи з цією групою такі: природио-культурпі (збереження здоров'я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забез­печення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше онуків); соц-іально-психологічиі (знаходження почуття продуктивності, відчуття кон­тролю над ситуацією, подолання можливих криз 40 і 50 років).

Соціальна робота з людьми зрілого віку найбільш повно відображає соціально-психологічпі закономірності й проблеми сучасного суспільного розвитку.

Провідною проблемою соціальпої психології є проблема соціальних впливів. Знаючи природу й характер цих впливів, соціальний працівник може краще зрозуміти, чому люди відчувають те, що відчувають, і роб-


лягь те, що роблять. Та й сам соціальний працівник стає менш уразливим для небажаних маніпуляцій і більш обізнаним у механізмі керування своєю діяльністю.

Працюючи з людьми зрілого віку, соціальний працівник враховує такі важливі обставини, як політика тендерна (соціально-біологічна ха­рактеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям "чо­ловік" і "жінка"). В обставинах тендера має місце тендерна роль — набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок. Світо­ва практика соціальпої роботи показала, що тендерні ролі залежать від культури, а в індустріальних сучасних державах вони є надзвичайно різноманітні й різиоймовірпіспі (так, наприклад, у Північній Америці молоді чоловіки й жінки з рівним ступенем вірогідності закінчують ко­ледж, тоді як для японських чоловіків ця ймовірність виявляється в три рази вищою, ніж для японських жінок).

Наявність у суспільстві визначеної тендерної культури показує, в якої мірі соціальна робота з людьми зрілого віку може бути продуктом відповідних норм.

Тендерна субкультура суспільства певною мірою може пояснити на­явність бідності, емоційних розладів, злочинів чи правопорушень, алко­голізму чи наркоманії, чи навіть безробіття як результат у особистіших, внутрішніх, індивідуальних недоліків.

Тендерна субкультура суспільства накладається на інші його субкуль-тури (паціональію-етпічпу, ментальну, правову і т.ін.). У результаті той чи інший вплив може викликати найрізноманітніші відповідні реакції у представників різних культур, а отже і соціальна робота з представника­ми різних культур буде набувати відповідного соціальїю-психологічіюго сену.

У процесі соціальної роботи з людьми зрілого віку дуже важливо знати, розуміти й використовувати особливості процесу соціального мис­лення на рівні "Я-концепція".

Більшість людей страждають від властивого їм нахилу па користь свого Я (тенденція сприймати себе прихильно і обов'язково позитивно).

У повсякденному житті люди:

— часто звалюють невдачу па ситуацію, а вдачу приписують собі;

— звичайно, оцінюють себе вище за середній рівень за суб'єктивно
бажаними особливостями і здібностями;

— вірячи в себе, проявляють невиправданий оптимізм щодо свого
майбутнього;


320 Соціальна робота


Теоретичні основи соціальної роботи 321


 


переоцінюють ціпість власних думок і недоліків (помилковий кон­сенсус) і недооцінюють прояв здібностей і чеснот інших (помилкова унікальність).

Подібне сприйняття власного Я частіше виникає у зв'язку з бажан­нями підтримати й підвищити самооцінку — спонукання, що рятує людей від депресії, але сприяє недооцінці й груповому конфлікту.

Люди схильні не лише позитивно сприймати себе, але й підносити себе в бажаному світлі. Така тактика "регулювання вражень" може при­вести людину до удаваної скромності чи до деструктивної поведінки.

Як суспільне утворення людина пристосовує свій світ і свої дії до оточення. Кожна людина різною мірою є самомонітором (самомопіто-ринг: вивчення способів репрезентації себе в соціальних ситуаціях і ре­гулювання поведінки з метою справити бажане враження), вона звертає увагу па свою поведінку і регулює її, щоб справити бажане враження. На прикладі удаваної скромності, коли люди принижують себе, звеличу­ють майбутніх конкурентів чи привселюдно хвалять інших, хоча в гли­бині душі залишають першість за собою, пояснюється тактика "регулю­вання вражень". Через поведінку, що саморуйпує імідж, щоб захистити самоповагу, люди часом створюють собі перешкоди — проблеми, знахо­дячи виправдання невдачам.

Я-коицеиція містить у собі не тільки судження людини про те, хто вона зараз, але також і те, ким вона могла б стати. Наші "можливі Я" містять у собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, і те, якими ми боїмося стати. Такі можливі Я мотивують людину па досягнення особли­вої мети — до того життя, до якого вона прагне.

Розуміння характеру соціального мислення в галузі Я-копцеиції зу­мовлює особливу спрямованість соціальної роботи з "дорослими" саме за зазначеною сферою.

Так, наприклад, сучасні соціальио-нсихологічні дослідження в галузі феномена "самоповага" показують значну кореляцію між високою само­повагою й соціальним самоиочуттям[3,66-67]. Люди з високою самопова­гою зберігають позитивні емоції; у поганому настрої люди, які мало поважають себе, будуть вишукувати погані спогади у своєму минулому. Люди з високою самоповагою поліпшують його позитивними спогадами; подібним же чином люди з низькою самоповагою в поганому настрої у відповідь па експонуючу темпу картину, як правило, уявляють собі не­приємну історію. Люди, які глибоко поважають себе, знаходячись у поганому настрої, звичайно пригадують історію, яка покращує настрій.


 

"Самопосилення" як мета соціальної роботи з особами зрілого віку

У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє самоносилец-пя людини, якій надається допомога.

Наведемо два приклади надання такої допомоги з галузі консульту­вання безробітних громадян із застосуванням треишгової технології [4,260-263]. Ці приклади примітні і тим, що демонструють нам факт того зна­чення, яке має феномен самоповаги (самооцінки) в соціальній роботі.

Соціальна робота з людьми зрілого віку, орієнтована па самопосилен­ня людини, якій надається допомога, найбільш повно може бути здійснена в практичній діяльності па іидивідуальпо-особпетіспому рівні. Тут мета соціальної роботи полягає в тому, щоб, допомагаючи людині, яка потрапи­ла у скрутну життєву ситуацію, змінити ЇЇ, щоб допомогти людині прийня­ти ту чи іншу проблему як дану реальність, адаптуватися до пової життє­вої ситуації, щоб у кінцевому рахунку людина не потребувала сторонньої допомоги, тобто стала самодостатньою. Таким чином, допомога в соц­іальній роботі виступає як засіб досягнення мети, як інструмент, завдяки якому зріла людина виявляє для себе гармонійний стан на досить довгий період свого життя й може повноцінно соціально функціонувати.

Як правило, у зрілому віці за допомогою звертаються люди у двох основних випадках:

1) коли вони не в змозі успішно справитися зі своєю особистою
проблемою;

2) коли вони хотіли б розвинути свої потенційні ресурси й можли­
вості, щоб жити краще.

Професійний соціальний працівник падає допомогу і першим, і другим.

Сьогодні в теорії й практиці соціальної роботи досить добре розроб­лені питання технології індивідуальної соціальної допомоги. Тому перед професіоналом — стоїть завдання опанувати ними.

Як влучний приклад у галузі розробок технології індивідуальної соціальної роботи можна навести такий: у практичній соціальній роботі прийнято вважати, що технологічний процес індивідуальної роботи пови­нен складатися з трьох основних етапів.

Перший етап, як правило, полягає в оцінці реальної ситуації. Основ­ний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту визна­читися й з'ясувати для себе реальне положення справ у його проблемній ситуації, а також побачити не використані до цього часу можливості і ресурси для вирішення власних проблем.


322 Соціальна робота


Теоретичні основи соціальної роботи



 


Проте, слід сказати, що клієнт ніколи не зможе вийти з проблемної ситуації і використовувати відповідні ресурси доти, доки він не визна­чить характер своєї проблеми й не зрозуміє її сутність.

Другий етап полягає в тому, щоб визначити, чого прагне клієнт, яких результатів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця. Тут основ­ний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнтові зрозу­міти, усвідомити для себе, чого він хоче домогтися, тобто визначитися з цілями й завданнями звертання за допомогою, попередньо з'ясувавши для себе характер проблемної ситуації й можливості, що він не використову­вав. Цей етан пов'язаний з відповідями па такі питання, як: "Що ви хочете?", "Що буде з вами, коли вам стане легше?". Цей етан пов'язаний з оцінкою результатів, яких потенційно хотів би домогтися клієнт.

Третій етап — соціальна дія. Основний принцип фахівця на цьому етапі полягає в тому, щоб допомогти клієнтові діяти відповідно до по­ставлених цілей і реально домогтися того, чого він хоче. Клієнт може знати, чого він хоче, у якому напрямку діяти, але йому необхідна допо­мога для того, щоб визначитися з тим, як це зробити. Цей етан пов'яза­ний з конкретними активними діями для того, щоб досягти конкретних результатів.

На цьому ж етапі необхідно допомогти клієнтові перебороти упе­редження проти активних дій. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту діяти конструктивно, позитивно, відповід­но до пової інформації, тих нових знань, які він знайшов під час інте-ракцій з фахівцем, допомогти клієнту перевести розроблені стратегії в конкретні цілеспрямовані дії.

Усі ці три стадії за своєю суттю когнітивш, тобто пізнавальні. Особ­ливість техніка полягає у спілкуванні й плануванні дій. А спілкування, у кінцевому рахунку, повинно привести до дії. На всіх трьох етапах із самого початку інтеракції основний вектор роботи спрямований у бік самостійних, звісно, у рамках правового поля, дій клієнта. Для того, щоб процес допомоги був ефективним, клієнтам протягом усієї іите-ракції необхідно постійно діяти в реальному повсякденному житті.

2. Соціальна робота з клієнтами похилого віку

Дана вікова категорія населення характеризується такими особливос­тями: вона потребує вирішення специфічних завдань та вибору напрямів роботи з ними.


Осиовими напрямами соціальної роботи є: виявлення осіб, які по­требують соціального піклування вдома й у спеціальних установах; ство­рення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз'яснювальна робота серед близьких і різних людей похилого віку.

Для даної вікової групи вирішуються такі завдання: природпо-культурні (збереження життєвої активності й здорового способу життя); соціально-культурні (збереження іі переорієнтація соціальної активності та пізнавальних інтересів; знаходження форм участі в житті близьких); соціальпо-психологічпі (прояв почуття задоволення прожитим життям, почуття викопаного обов'язку; знаходження доступних способів саморе-алізації; пом'якшення кризи переходу до ніслятрудового життя).

Соціальний працівник, незалежно від профілю спеціалізації, повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутністю старіння й старості; зі ста­рінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних, психологічних і медичних про­блем літнього й старечого віку; з особливостями самітності; адаптації до старості; з обсягом і можливостями трудової діяльності в цей період, у тому числі інтелектуальної іі творчої; з використанням залишкових фізич­них і інтелектуальних здібностей старих людей, а також з основами догляду за безпомічними старими людоми й низкою інших соціальпо-[ісихолоґічних і морально-етичних проблем.

Соціальний же працівник, наприклад, фахівець у галузі геронтології, більшу увагу приділяє проблемам психології і психопатології літнього й старечого віку, засвоєнню психотерапевтичних методів у вирішенні їхніх сімейпо-побутових проблем, розумінню деоптологічних питань в обслу­говуванні й соціальній роботі зі старими людьми.

При цьому спеціалістам необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старості. Старість — заключний період вікового індивідуального роз­витку (онтогенезу),що наступає закономірно. Старіння — руйнівний про­цес, що протікає в результаті наростаючої з віком дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що ушкоджують і призводять до недостатності фізіологічні функції організму.

Стратегічним завданням соціальної роботи, здатної "втрутитися" у біосоціологію старості, є подолання синдрому передчасного (патологіч­ного, прискореного) старіння, що характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш яскравим їхнім проявом у той чи інший віковий період.


324 Соціальна робота


Теоретичні основи соціальної роботи



 


Стратегія соціальної роботи, яка враховує процеси соціально-демог-рафічиого старіння населення, заперечує думку про те, що старі люди нібито є для суспільства тягарем.

Ця думка коректна, принаймні, через дві основні причини. Перша (економічна) полягає в тому, що кожна людина, яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює "над­лишки", частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг (більш за те, пенсіонери, як правило, не можуть спо­жити всієї створеної ними раніше частки продукції, оскільки шанс про­жити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі). Друга (моральпо-гумаиістичпа) полягає в тому, що ставлення до людей літньо­го віку, як до людей, "які, віджилим своє", людей, "які, не мають цінностей", є варварським, відверто цинічним і жорстоким.

Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду ос­нов організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захис­ту й опіки старих людей.

Якість життя тісно пов'язана із загальним добробутом літньої і ста­рої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх фак­торів. Тут галузь соціальної роботи стратегічно спрямована на медичне обслуговування літніх і старих людей, па підтримку їхньої життєдіяль­ності в родині і суспільстві, а також па забезпечення їхніх особистих потреб.

У людей похилого віку часто тпаступає період самотності. Під самот­ністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке пере­живання, пов'язане із втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття нокинутості, марності й непотрібності власного існування.

Самотність у старості — поняття далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний смисл:

— самотність як соціальний стан, що відбиває психофізичний статус
літньої і старої людини, що утрудняє їй можливості зав'язувати нові і
підтримувати старі контакти і зв'язки, обумовлений різними причинами
як психічного, так і соціально-економічпого характеру;

— самотність як результат відсутності родичів, дітей, онуків, под­
ружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини;

— самотність як повне позбавлення людського спілкування для бага­
тьох старих людей, які живуть у родині;


— самотність як самотній спосіб життя: фізичний стан, що активно обирається самою особистістю завдяки своєму характеру й психічному здоров'ю па основі прагнення відмежуватися від оточення, бажання за­хистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від втручання сторонніх, і навіть близьких родичів.

Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей факторів ізоляції від самотності. Ізоляція означає об'єктивну відсутність суспільних контактів, самотність же є суб'єктивним психічним станом. Вона не пов'язана з кількістю суспільних контактів, а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування. Міра самотності зале­жить від очікувань, які є в літньої і старої людини.

Соціальний захист літніх і старихлюдей

Це комплекс економічних, соц­іальних і правових гарантій для гро­мадян літнього і старечого віку, що базується па принципах людинолюб­ства й милосердя з боку держави стосовно членів суспільства, які цього

потребують.

У свою чергу, соціальний захист населення літнього і старечого віку здійснюється за трьома напрямами: профілактика, підтримка і представ­ництва.

Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти ЇЇ влаш­туванню в стаціонарні установи соціального обслуговування.

Підтримка — це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.

Представництво — захист інтересів старих людей, визнаних не­дієздатними, від їхнього імені, з метою надання їм необхідної допомоги. Таким чином, практична, соціальна робота з літніми і старими людь­ми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними й благополучними.

На п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН у березні 1995 р. для підготовки і проведення Міжнародного року літніх людей (1999 р.) виділені додаткові принципи, що об'єднані в п'ять груп.

1. Принципи групи "незалежність" мають на увазі, що літні і старі люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, мож­ливість працювати чи займатися іншими видами діяльності, що приносить прибуток, брати участь у визначенні термінів припинення трудової діяль-


326 Соціальна робота


Теоретичні основи соціальної роботи



 


пості, зберігати можливість участі в програмах освіти і професійної підго­товки, жиїи в безпечних умовах з урахуванням особнстісних нахилів і стану, що змінюється, мати можливість в проживати в домашніх умовах доти, поки це можливо.

2. Принципи групи "участь" відображають питання залучення людей
похилого віку до життя суспільства й активної участі в розробці і
здійсненій політики, яка стосується їхнього добробуту, можливостей ство­
рювані рухи чи асоціації осіб літнього віку.

3. Принципи групи "відхід" є основною при вирішенні проблеми
забезпечення людини похилого віку доглядом і захистом з боку родини,
громади, доступу до медичного обслуговування з метою підтримки чи
відновлення оптимального стану й попередження захворювання, доступу
до соціальних і правових послуг, користування послугами піклувальпих
установ і обов'язкового дотримання в соціальних установах прав люди­
ни й основних свобод, включаючи повагу гідності, переконань, пестатків
і особистого жипя, а також права приймати рішення щодо догляду та
якості життя.

4. Принципи групи "реалізація внутрішнього потенціалу". На них
базується ідея, яка стверджується, що літні і старі люди повинні мати
можливість для всебічної реалізації свого потенціалу, щоб їм завжди
був відкритий доступ до суспільних цінностей в галузі освіти, культури,
духовного життя й відпочинку.

5. Принципи групи "гідність" несуть ідею недопущення експлуатації,
фізичного й психічного насильства стосовно людей похилого віку, забез­
печення їм прав па справедливе до них ставлення незалежно від віку,
статі, расової чи етнічної приналежності, інвалідності чи іншого статусу,
а також незалежно від їхнього трудового внеску.

Перераховані принципи орієнтовані на те, щоб допомогти особам старшого покоління вести повнокровне й плідне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримки чи досягнення гідного життя.

Отже, базуючись па зазначених принципах, вікових особливостях людніш, можна виділити три групи завдань кожного віку: природно-культурпі, соціально-культурні, соціально-психологічні, які лежать в ос­нові практичної діяльності соціального працівника.


Література

1. Социальпая работа / Под. общ. ред. проф. В.И.Курбатова.-Рос­
тов н/Д: "Феїшкс", 1999. - 576с.

2. Яцемирская Р.С., Белеиькая И.Г. Соціальная героїітология: Учеб.
иособие для студептов висш.учеб.заведений. — М.: "ВЛАДОС", 1999.
- 224с.

3. Майерс Д. Соціальная психолопія/ Переп.с апгл. — СПб.: Пи-

тер, 1997. - 688с.

4. Психология социальной работьі / О.Н.Алексаидрова, О.Н.Бого-
любова, Н.Л.Васильєва и др.; Под обіцей ред. М.А.Гулшюй. - СПб.:
Питер, 2002. - 352с.

5. Настольная книга специалиста: социальпая работа с пожильши
людьми / Под ред. Демидовой Т.Е. - М., 1995.

6. Технології соціальїю-педагогічігої роботи: Навч. посібник / За
заг.редлгроф. А.Й.Капської. — К., 2000. — 375с.

Питання для сапоперевірки

1. Дайте сутпіспу характеристику поняття "вікова структура насе­
лення".

2. Коротко охарактеризуйте три групи соціально-вікових завдань для

а) зрілого віку;

б) літнього і старечого віку.

3. Дайте коротку характеристику особливостей людей зрілого віку.

4. У чому полягає сутність соціально-нсихологічпого базису соціаль­
ної роботи з людьми зрілого віку.

5. Розробіть зразкову програму самомоніторингу для осіб середньо­
го віку.

6. Розробіть програму "самопосилеппя" для конкретної особи зріло­
го віку.

 

7. Дайте коротку характеристику особливостей вікової структури
населення "літнього віку" і соціальної роботи з нею.

8. У чому полягає проблема обов'язків соціальної роботи з літніми і

старими людьми?

9. Використовуючи методологічну технологію в галузі соціальної
роботи, розробіть конкретну технологію роботи з визначеною групою
клієнтів літнього і похилого віку.


325 Соціальна робота


Теоретичні основи соціальної роботи ^29


 


ГЛАВА 8.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.)