АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Протокол лікування гострого обструктивного бронхіту

Читайте также:
  1. Апаратні і програмні засоби Internet. Протоколи TCP/IP. Доступ користувачів до мережі Internet, система адресації у мережі Internet.
  2. Визначити тактику подальшого лікування.
  3. ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ №5
  4. ВЫПИСКА ИЗ ПРОТОКОЛА
  5. Завдання та діяльність цивільної оборони згідно з Женевською Конвенцією та Додатковими протоколами.
  6. Заняття 6. ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ. ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ОБСТРУКТИВНОГО СИНДРОМУ
  7. Зміст за темою практичного заняття викладений в лекційному матеріалі, навчальному посібнику кафедри, Протоколах МОЗ України, підручниках.
  8. Зміст за темою практичного заняття викладений в лекційному матеріалі, навчальному посібнику кафедри, Протоколах МОЗ України, підручниках.
  9. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОФІЛЮ
  10. Зразок протоколу експертизи
  11. Имеется протокол заседания кафедры №7 от 02.02.2015 г
  12. к протоколу осмотра места происшествия

Діагностичні критерії:

1. Подовжений свистячий видох ”wheezing”, які чути на відстані від хворого.

2. При огляді здута грудна глітка (горизонтальне розміщення ребер), участь в акті дихання допоміжної мускулатури, втяжіння межреберних проміжків, алеознаки дихальної недостатностї відсутні.

3. Кашелдь сухий, напаоподібний, довго триває. На прикінці першого тижня переходить у вологий.

4. Перкуторно визначпється коробковий відтінок легеневого тону.

5. Аускультативно вислуховується жорсткедихання, видих подовжений, багато сухих свистячих хрипів. Можуть бути середньо- та великипухірцеві малозвучні хрипи.

6. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається розрідження легеневого малюнку в латеральних відділах легенів та сггущення в медіальних (прихована емфізема).

 

Лікування:

a. Госпіталізація.

b. Дієта гіпоалергенна, повноцінна, відповідно до віку дитини.

c. Спазмолітики ентерально або парентерально (но-шпа, папаверин), інгаляційно (суміш Домбровської, Євдощенко).

d. Бронхолітики: бронхоадреноміметики (алупент, сальбутамол, фенотерол), теофіліни (еуфілин).

e. Муколітики та відхаркувальні препарати рослинного тасинтетичного походження (ацетилцистеїн, лазолван, бромгексин, проспан, трипсін, та ін).

f. Віббраційний масаж та постуральний дренаж.

g. Фізіотерапевтичні процедури: електрофорез з еуфілліном, MgSO4

h. Фітотерапія із застосуванням гіпоалергенних рослин (солодка,м`ята, чабрець, багульник).

i. На етапах реабілітації лікувальна дихальна гімнастика, спелеотерапія, загортовування, санаторнокурортне лікування (Південне узбережжя Криму).

j. Диспансерний нагляд у алерголога.

Невідкладна допомога має бути при обструкції, що супроводжується:

- Збільшенням дихання до 70 за хв. та вище.

- Неспокоєм дитини, змінами положення тіла в пошуку найбільш на видосі напруженням межреберних м`язів.

- Поява утрудненого видоха із втяжінням м`язів грудної клітки.

- Центральний ціаноз.

- Зниження РО2.

- Підвищення РСО2.

При цьому необхідне постачання кисню через носові катетери, введення бета-агоністів в аерозолі. Можна ввести глюкокортикоіди (дексаметазон 0,6 мг/ кг із розрахунку 1-1,2мг/кг/добу або преднізолон 6 мг /кг із розрахунку 10-12 мг/кг/добу).

Про ефективність лікування свідчить зменшення частоти дихання на 15 та більше за хвилину, зменшення експіраторних шумів.

Показанням до переводу на ШВЛ є:

- Послаблення дихальних шумів на вдосі;

- Збереження ціанозу при вдиханні 40% кисні;

- Зниженні больової реакції на подразнення;

- Зниження РаО2 нижче 60 мм рт. ст.;

- Підвищення РаСО2 вище 55 мм рт. ст.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ: НАКАЗ № 513 ВІД 05.09.2008 (М. КИЇВ) ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ФОРМУЛЯРНОГО ДОВІДНИКА З ВИКОРИСТАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

1. Бронходилататори.

1.1. Адреностимулятори.

1.1.1. Селективні β2-агоністи (короткої та пролонгованої дії).

1.1.1.1. β2-агоністи короткої дії.

1.1.1.2. β2-агоністи пролонгованої дії.

1.1.2 Неселективні β-агоністи.

1.2. М-холінолитики (короткої та пролонгованої дії).

1.2.1. М-холіноблокатори пролонгованої дії.

1.2.2. М-холіноблокатори короткої дії.

1.2.3. Комбіновані препарати.

1.3. Ксантини.

1.3.1. Теофілін.

1.3.2. Комбіновані препарати.

1.3.3. Доксофілін.

2. Глюкокортикостероїди.

2.1. Інгаляційні глюкокортикостероїди.

2.2. Системні глюкокортикостероїди.

2.3. Комбіновані препарати (ІКС + пролонговані β2-агоністи)

3. Інші засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.

4. Стабілізатори мембран гладких клітин та блокатори лейкотриєнових рецепторів.

4.1. Стабілізатори мембран гладких клітин.

4.1.1. Кромони.

4.1.2. Кетотифен.

4.2. Антагоністи лейкотриєнових рецепторів.

5. Стимулятори дихання.

5.1. Дихальні аналептики.

6. Муколітичні засоби.

6.1. Муколітики прямої дії.

6.1.1. Неферментні.

6.1.2. Ферментні муколітики.

6.2. Муколітики непрямої дії.

6.2.1. Секретолітики.

6.2.2. Мукорегулятори.

6.2.3. Стимулятори сурфактанту.

6.3. Легеневі сурфактанти.

6.4. Експекторанти.

6.4.1. Експекторанти рефлекторної дії.

6.4.2. Мукокінетики.

6.4.3. Мукогідратанти.

6.4.4. Стимулятори бронхіальних залоз.

6.5. Комбіновані препарати та інші.

7. Протикашльові препарати.

7.1. Наркотичні протикашльові засоби.

7.2. Ненаркотичні протикашльові засоби.

7.3. Комбіновані протикашльові засоби.

ОСНОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

(використані у розділі «Пульмонологія. Лікарські засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів»)

 

антиIgE — антиімуноглобулін Е

AUC — площа на графіку під кривою «концентрація — час»

α — альфа

β — бета

рН — водневий показник

T1/2 — період напівіснування

t° — температура

а/б - антибіотик

АБЗ — антибактеріальний засіб

АГ — артеріальна гіпертензія

АДФ — аденозиндифосфат

АКТГ — адренокортикотропний гормон

АЛТ — аланінамінотрансфераза

амп. — ампула

АР — алергічні реакції

АСТ — аспартатамінотрансфераза

АТФ — аденозинтрифосфат

АТ — артеріальний тиск

БА — бронхіальна астма

в/в — внутрішньовенне введення

ВДШ — верхні дихальні шляхи

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини

в/м — внутрішньом'язове введення

Смакс — максимальна концентрація в плазмі

ГКС — глюкокортикостероїд

г. — гострий

год — година

грам (+) — грампозитивний

грам (-) — грамнегативний

ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота

ІКС — інгаляційний кортикостероїд

ІХС — ішемічна хвороба серця

КА — карбоангідраза

капс. — капсули

крап. — краплі

ЛДГ — лактатдегідрогеназа

ЛЗ — лікарський засіб

ЛФ — лужна фосфатаза

МО — міжнародні одиниці

м/о — мікроорганізм

МПД — максимально переносима доза

НДШ — нижні дихальні шляхи

НІЗТ — нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

ННІЗТ — ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

НПЗЗ — нестероїдні протизапальні засоби

ОКС — оральні глюкокортикотероїди

ОФВ1 — об'єм форсованого видиху за першу секунду

ПОШвид — пікова об'ємна швидкість видиху

ПРВЗ — протиретровірусні засоби

п/ш — підшкірне введення

р/добу — кількість разів на добу

РНК — рибонуклеїнова кислота

р-н — розчин

СКС — системні глюкокортикостероїди

с-м — синдром

СНІД — синдром набутого імунодефіциту

табл. — таблетки

ФЖЕЛ — форсована життєва ємкість легень

фл. — флакон

хв — хвилина

ХОЗЛ — хронічні обструктивні захворювання легенів

хр. — хронічний

ЦД — цукровий діабет

ЦМВ — цитомегаловірус

ЦНС — центральна нервова система

ЧМТ — черепно-мозкова травма

ШВЛ — штучна вентиляція легенів

ШКТ — шлунково-кишковий тракт

В даному розділі розміщено ЛЗ для етіотропного, патогенетичного та симптоматичного лікування хворих із бронхообструктивними захворюваннями дихальних шляхів (БА, ХОЗЛ). БА та ХОЗЛ розвиваються внаслідок персистуючого запалення бронхів, супроводжуються оборотною або фіксованою бронхообструкцією. Лікування має включати патогенетичну базисну (протизапальну та бронхолітичну терапію — за допомогою головним чином ГКС, антиIgE, антагоністів лейкотриєнів, інших засобів для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, бронхолітиків пролонгованої дії) та симптоматичну (контроль симптомів за допомогою бронхолітиків короткої дії) терапію. При інфекційних загостреннях додаються а/б, за умови надлишкового продукування мокроти — відхаркуючі засоби (муколітики, мукокінетики). Шляхи введення ЛЗ, що застосовуються для лікування хворих із бронхообструктивними захворюваннями дихальних шляхів — інгаляційний, per os, парентеральний. Якщо існує інгаляційна форма ЛЗ, перевага віддається інгаляційному шляху введення (через дозовані аерозольні інгалятори, інгалятори сухого порошку, при загостреннях БА та ХОЗЛ — застосування через небулайзери. Інгаляційний шлях — найбільш фізіологічний шлях при захворюваннях дихальних шляхів, який дозволяє створити місцево високу концентрацію ЛЗ в бронхіальному дереві, підвищує ефективність, зменшує кількість і тяжкість системних ефектів, зменшує вірогідність взаємодій ЛЗ тощо).

1. БРОНХОДИЛАТАТОРИ

Бронходилататори застосовуються в лікуванні бронхообструктивних захворювань як для симптоматичного лікування (зняття або зменшення г. симптомів) так і з метою досягнення та підтримки тривалої бронходилатації в базисній терапії в якості контролюючих медикаментів. До бронходилататорів відносяться:

— адреностимулятори (селективні β2-агоністи короткої та пролонгованої дії та неселективні β-агоністи),

— М-холінолітики (короткої та пролонгованої дії),

— ксантини (теофілін, доксофілін, амінофілін),

— комбіновані препарати (селективні β2-агоністи короткої дії + М-холінолітик короткої дії).

Вибір між інгаляційними бронхолітиками залежить від клінічної форми бронхообструктивного захворювання, ступеня тяжкості перебігу захворювання, індивідуальної відповіді на них щодо зменшення симптомів, супутньої патології, виникнення побічних ефектів.

Якщо немає протипоказань в якості симптоматичної терапії перевагу мають селективні β2-агоністи короткої дії (сальбутамол, фенотерол): вони мають швидкий початок бронхолітичного ефекту (через 5–7 хв), який є дозозалежним і триває упродовж 4–6 год. Застосування неселективного β-адреностимулятору орципреналіну, по можливості, краще уникати, зважаючи на наявність виражених побічних проявів. Адреналін — стимулятор α- і β-адренорецепторів використовують для невідкладної терапії АР негайного типу.

Інший бронхолітик короткої дії — інгаляційний м-холінолітик іпратропію бромід — викликає дещо меншу бронходилатацію, характеризується дозозалежним ефектом з більш повільним початком і дещо більшою тривалістю дії, ніж β2-агоністи короткої дії.

Комбінація бронхолітичних засобів короткої дії з різними механізмами дії (β2-агоністів і холінолітиків) дає можливість збільшити ступінь бронходилатації, отримати більш виражене і більш тривале покращення ОФВ1 та зменшення гіпервентиляції легень, ніж при застосуванні кожного з бронхолітиків окремо. При цьому зменшується ймовірність розвитку побічних ефектів, тахіфілаксії при довготривалому лікуванні β2-агоністами.

Бронхолітики пролонгованої дії застосовуються в базисній терапії БА та ХОЗЛ, при БА — лише в комплексі із ІКС, при ХОЗЛ — можливо в монотерапії. Пролонгованої дії інгаляційні β2-агоністи (сальметерол, формотерол) спричиняють більш сильний і стійкий бронхолітичний ефект, мають деяку протизапальну дію; тривалість їх дії — 12 год і більше (початок дії формотеролу такий же швидкий, як у бронхолітиків короткої дії).

Пролонгованої дії холінолітик (тіотропіум) діє протягом 24 год і більше, спричиняє стабільний, значно сильніший ефект, ніж іпратропіум, має протизапальну дію, характеризується високою безпечністю та хорошою переносимістю хворими.

Теофіліни є бронхолітиками другого вибору. Вони мають менше виражену бронхолітичну дію, потенційно токсичні, характеризуються варіабельним метаболізмом при певних станах, супутніх захворюваннях і одночасному призначенні разом з іншими медикаментами. З метою підвищення ефективності лікування ці ЛЗ можуть додаватись до попередньо призначених бронхолітиків першого вибору (β2-агоністів і/або холінолітиків) при тяжкому перебігу БА та ХОЗЛ, або призначатись у якості альтернативи при неможливості проведення інгаляційної бронхолітичної терапії.

Пролонговані теофіліни в низьких дозах, що додаються до низьких доз ІКС (при середній тяжкості персистуючої БА), або до високих доз ІКС (при тяжкій персистуючій БА) можуть покращувати контроль над захворюванням.

Крім можливої додаткової бронходилатації, теофіліни мають деяку протизапальну дію при довготривалій терапії БА та ХОЗЛ низькими дозами, підвищують силу дихальних м'язів, відновлюють знижену чутливість хворих з ХОЗЛ в умовах оксидантного стресу до ГКС.

1.1. АДРЕНОСТИМУЛЯТОРИ

1.1.1.Селективні β2-агоністи

Селективні β2-агоністи (селективні агоністи β2-адренорецепторів, селективні β2-стимулятори) поділяються на β2-агоністи короткої та пролонгованої дії.

При БА β2-агоністи короткої дії застосовуються при потребі, у разі необхідності (за наявності симптомів). При контрольованому перебігу БА не рекомендується їх застосування більше 8 вдохів на добу.

При легкій інтермітуючій БА рекомендується також профілактичний прийом інгаляційних β2-агоністів короткої дії перед фізичним навантаженням або перед ймовірним впливом алергену (ступінь доказовості А). При загостреннях БА — легкому та середньої тяжкості на амбулаторному етапі β2-агоністи короткої дії призначаються 2–4 інгаляції кожні 20 хв протягом першої години. Потім їх доза змінюється залежно від тяжкості загострення. При легких загостреннях та добрій відповіді на початкову терапію — продовжити інгаляції, 2–4 вдохи кожні 3–4 год протягом 24–48 год; при помірному загостренні, при неповній відповіді на початкову терапію — продовжити прийом: 6–10 вдохів кожні 1–2 год, додати препарати інших груп. При поганій відповіді — продовжити прийом: до 10 вдохів (краще через спейсер) або повну дозу через небулайзер з інтервалами менше 1 год.

Якщо у пацієнта ПОШвид збільшується до ≥ 80 % від належної або індивідуально кращої і утримується на такому рівні протягом 3–4 год, додаткове лікування непотрібне.

На госпітальному етапі — інгаляційні β2-агоністи короткої дії застосовують постійно протягом 1 год (рекомендовано через небулайзер).

При ХОЗЛ β2-агоністи короткої дії застосовуються як в якості симптоматичної терапії (ступінь доказовості А), так і призначаються регулярно у якості базисної терапії для попередження або зменшення персистуючих симптомів.

При загостренні в амбулаторних умовах рекомендується збільшення дози β2-агоністів короткої дії (ступінь доказовості А). При лікуванні загострення в умовах стаціонару β2-агоністи короткої дії мають перевагу перед іншими бронхолітиками (ступінь доказовості А). Рекомендується збільшити дозу та/або частоту застосування, комбінувати β2-агоністи короткої дії з холінолітиками, використовувати спейсери або небулайзери.

Інгаляційні β2-агоністи пролонгованої дії застосовуються в базисній бронхолітичній та протизапальній терапії БА в комплексі з ІКС (але не замість них і не в монотерапії), починаючи із ІІІ ступеня (ступінь доказовості А), як в окремих пристроях доставки, так і в комбінаціях із ІКС в одному пристрої доставки.

При використанні β2-агоністів пролонгованої дії необхідно притримуватись наступних рекомендацій:

— β2-агоністи пролонгованої дії призначаються у тих випадках, коли регулярне застосування ІКС в добових дозах, рекомендованих відповідно тяжкості перебігу БА (дивись п.2), недостатнє для адекватного контролю БА; перш ніж вирішувати питання щодо збільшення дози ІКС, рекомендовано до низьких доз ІКС додавати β2-агоністи пролонгованої дії з подальшим моніторингом стану хворого;

— не розпочинати лікування β2-агоністами пролонгованої дії при загостренні БА;

— припинити прийом β2-агоністів пролонгованої дії, якщо немає покращення стану хворого;

— переглянути прийом β2-агоністів пролонгованої дії при досягненні адекватного контролю БА.

Якщо контроль БА підтримується протягом ≥ 3 місяців при застосуванні комбінації низьких доз ІКС + β2-агоніст пролонгованої дії, прийом β2-агоністу пролонгованої дії можна відмінити (ступінь доказовості Д).

При ХОЗЛ β2-агоністи пролонгованої дії застосовуються регулярно у якості базисної терапії (мають перевагу перед базисним застосуванням β2-агоністів короткої дії) починаючи з ІІ стадії.

β2-агоністи з обережністю застосовують при гіпертіреоїдизмі, подовженні QT-інтервалу на ЕКГ, АТГ. При вагітності, якщо є потреба в призначенні високих доз, застосовується лише інгаляційний шлях введення. Парентеральні β2-агоністи можуть впливати на міометрій та можуть викликати кардіальні проблеми. При діабеті виникає ризик розвитку кетоацидозу (особливо при в/в введенні).

Побічні дія β2-агоністів — тремор, знервованість, головний біль, судоми, серцебиття. Інші побічні явища — тахікардія, аритмії, периферична вазодилатація, ішемія міокарду, порушення сну. Є дані щодо виникнення парадоксального бронхоспазму, ангіоедеми, кропив'янки, гіпотензії, колапсу. Застосування високих доз може призвести до гіпокаліємії.

1.1.1.1. β2-агоністи короткої дії

— Сальбутамол (Salbutamol)*

Фармакотерапевтична група: R03A С02 — протиастматичні препарати. Селективні агоністи β2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: бронхолітична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: у терапевтичних дозах діє на бета-2-адренорецептори мускулатури бронхів з мінімальною або повною відсутністю дії на бета-1-адренорецептори серця; викликає бронходилатацію у хворих з оборотною обструкцією дихальних шляхів, що виникає внаслідок БА, хр. бронхіту та емфіземи легенів; застосовують як для купірування г. нападу бронхоспазму, так і для тривалого лікування з метою профілактики астматичних нападів; після інгаляційного застосування від 10 до 20 % введеної дози досягає НДШ, решта — залишається у системі доставки або у носоглотці, звідки всмоктується; частина дози, що досягла дихальних шляхів, абсорбується у тканини легенів та потрапляє в кровообіг, але не метаболізується в легенях; початок дії припадає на 4–5 хв після інгаляції, тривалість дії становить 4–6 год; метаболізується у печінці та виділяється головним чином нирками у незмінному стані та у вигляді фенолсульфатного метаболіту; при введенні р-ну для ін'єкцій T1/2 становить 3–8 год; початок дії припадає на 4–5-ту хв після ін'єкції, тривалість дії становить 4–6 год; С мaкс настає через 10 хв після введення і становить 18 нг/мл; при застосуванні усередину добре абсорбується (приблизно на 85 %); визначається в сироватці в межах 30 хв; С мaкс спостерігаються через 2–3 год; T1/2 становить до 5 год; зв'язування з білками — приблизно 10 %, об'єм розподілу становить 3,4 ± 0,6 л/кг; основна частина виводиться нирками; проходить через плацентарний бар'єр; у плода можуть мати місце адреноміметичні ефекти; ймовірно, проникає в молоко матері.

Показання для застосування: лікування та профілактика нападу ядухи при БА; ХОЗЛ та емфіземі легень; профілактика нападу астми, пов'язаного з фізичним навантаженням або можливим контактом з алергенами; обструктивний с-м у дітей; бронхоспазм різного походження.

Спосіб застосування та дози: інгаляційній шлях — дозований аерозоль, 100 мкг/доза; дорослі і діти старше 4 років: при г. бронхоспазмі — 1–2 інгаляційні дози (наступний прийом — не раніше ніж через 4 год); профілактика нападів ядухи, зумовлених навантаженням, — 2 дози перед фізичним навантаженням; профілактика перед можливим контактом з передбачуваним алергеном — за 10–15 хв інгаляційно 1 доза; при тривалому застосуванні — 1–2 інгаляції 3–4 р/добу з інтервалом не менше 3 год (не рекомендується застосування більше 10 доз на добу); дітям старше 2 років — для лікування нападів ядухи — 1 інгаляція одноразово, для системної терапії — по 1 інгаляції 3–4 р/добу; парентерально — при г. станах, які супроводжуються бронхоспазмом (в т.ч. БА) в/м вводять по 500 мкг (0,5 мг) (8 мкг на 1 кг маси тіла) кожної четвертої години, в/в введення у вену протягом 2–5 хв — 250 мкг (0,25 мг) (4 мкг на 1 кг маси тіла), якщо необхідно, то повторюють через 15 хв; при в/в введенні починають з дози 5 мкг/хв, підвищуючи дозу до 10 мкг/хв, потім — до 20 мкг/хв з інтервалами 15–35 хв, за необхідності; добова доза при в/м введенні може становити до 2 мг/добу; при в/в введенні — до 1 мг/добу; перорально застосовують капсули з модифікованим вивільненням — дорослим і підліткам старше 12 років призначають по 1 капс. 2 р/добу (8 мг 2 р/добу); загальна добова доза не повинна перевищувати 16 мг, застосування вищих доз зазвичай не дає додаткової терапевтичної користі, але може підвищувати ймовірність виникнення побічних ефектів; капс. з модифікованим вивільненням необхідно приймати до прийняття їжі вранці і ввечері, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини; тривалість лікування залежить від особливостей і тяжкості захворювання.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: імунна система — реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка, бронхоспазм, гіпотензія та колапс); метаболічні розлади — гіпокаліємія; нервова система — тремор, головний біль, гіперактивність; серцево-судинна система — тахікардія, порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію, периферична вазодилатація; дихальна система та органи грудної клітки — парадоксальний бронхоспазм; ШКТ — подразнення слизових оболонок рота та глотки; скелетно-м'язова система — м'язові судоми.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/дозу по 200 доз у балонах, р-н для інгаляцій по 2,5 мг/2,5 мл у небулах, р-н для ін'єкцій, 0,5 мг/мл по 1 мл в амп., капс. з модифікованим вивільненням по 8 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; контейнер знаходиться під тиском; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва:

І. Сальбутамол-МФ, ТОВ «Мікрофарм»

ІІ. Асталін, «Cipla», Індія

Вентилор, «Exir Pharmaceutical Co.», Іран

Вентолін™, Евохалер™» GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Польща/Великобританія

Вентолін™, «GlaxoWellcome GmbH & Co» для «GlaxoSmithKline Export Limited», Німеччина/Великобританія

Саламол-Еко, Саламол-Еко Легке Дихання, «Norton Waterford T/A IVAX Pharmaceuticals»; «IVAX Pharmaceuticals s.r.o.» для «Norton Healthcare Ltd», Ірландія/Чеська Республіка/Великобританія

Сальбугексал, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG»; «HEXAL POLSKA Sp. z.o.o.» підприємство компанії «Hexal AG», Нiмеччина/Польща/Німеччина

Сальбутамол, «GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Польща/Великобританія.

— Фенотерол (Fenoterol)*

Фармакотерапевтична група: R03АС04 — засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Селективні агоністи β2-адренорецепторів..

Основна фармакотерапевтична дія: бронхолітична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: симпатоміметичний засіб, який в терапевтичній дозі вибірково стимулює β2-адренорецептори; при використанні більш високих доз стимулює β1-адренорецептори; розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин та запобігає розвитку бронхоспастичних реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря та алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу); одразу після застосування блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з опасистих клітин; після застосування у більш високих дозах відмічалося посилення мукоциліарного кліренсу; при високій концентрації у плазмі, яка частіше досягається при пероральному або в/в способі введення, відмічається зниження скоротливої активності матки; β-адренергічний вплив на серцеву діяльність, такий як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, зумовлений судинною дією, стимуляцією β2-адренорецепторів, а при застосуванні доз, що перевищують терапевтичні, — стимуляцією серцевих β1-адренорецепторів; на відміну від впливу на гладку мускулатуру бронхів, системна дія β-агоністів є приводом для розвитку толерантності; терапевтичний ефект чиниться шляхом місцевого впливу на дихальні шляхи; фармакодинамічні властивості бронходилатації не належать до фармакокінетики діючої речовини; тетрафторетанвмісна і фреонвмісна форми можуть вважатися еквівалентними; після інгалювання при обструктивних захворюваннях легенів протягом декількох хвилин виникає бронходилатація; бронходилататорний ефект триває 3–5 год; після інгаляції, залежно від методу інгалювання та системи, яка використовується, близько 10–30 % діючої речовини, що вивільняється із аерозольного препарату, досягає НДШ; після інгалювання однієї дози дозованого аерозолю встановлений рівень всмоктування — 17 %; всмоктування потім проходить двофазним шляхом — 30 % швидко абсорбується з T1/2 11 хв, а 70 % — повільно абсорбується з T1/2 120 хв; немає кореляції між концентрацією у плазмі та фармакодинамічною кривою часу відповіді після інгаляції; різниця тривалості бронходилататорної дії після інгаляції, порівняно з в/в введенням, не підтверджується системними рівнями у плазмі; після орального введення абсорбується приблизно 60 %; частина, що всмокталася, піддається одностадійному метаболізму, внаслідок чого оральна біодоступність знижується приблизно до 1,5 %, ось чому проковтнута порція активного інгредієнта практично нічого не вносить у системний рівень у плазмі після інгалювання; при систематичному введенні елімінується за 3-камерною моделлю з T1/2а = 0,42 хв, T1/2в = 14,3 хв, T1/2g = 3,2 год; метаболічна трансформація у людини відбувається майже повністю шляхом сульфатації, в основному в інтестинальній стінці; у неметаболізованому стані може проходити крізь плаценту та потрапляти у материнське молоко; щодо впливу на метаболічні стани при діабеті даних недостатньо.

Спосіб застосування та дози: дозований аерозоль для інгаляцій, 100 мкг, 200 мкг/доза, призначається, 1–2 інгаляційних дози за потребою; у більшості випадків для швидкого полегшення симптомів нападу БА достатньо 1 дози, якщо через 5 хв дихання полегшується незначно, можна повторити інгаляцію; якщо напад не знімається 2 дозами та виникає потреба у подальшій інгаляції, хворий повинен негайно звернутися за невідкладною допомогою; профілактика астми, індукованої фізичним навантаженням — 1–2 інгаляції на один прийом, максимум до 8 доз на день; БА та інші стани із оборотним звуженням дихальних шляхів — 1–2 інгаляції на один прийом, якщо необхідні повторні інгаляції, то не більше 8 інгаляцій на день.

Показання для застосування: симптоматичне лікування г. астматичних нападів; профілактика проявів, що індукують астму; симптоматичне лікування БА та інших станів з оборотним звуженням дихальних шляхів, наприклад ХОЗЛ.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: тремор скелетних м'язів, знервованість, головний біль, запаморочення, тахікардія та серцебиття; гіпокаліємія; кашель, місцеве подразнення, зрідка — про парадоксальну бронхоконстрикцію; нудота, блювання, підвищена пітливість, слабкість, міальгія, м'язові судоми; після застосування високих доз — зниження діастолічного АТ, підвищення систолічного АТ, аритмія; шкірні АР; в окремих випадках — психічне збудження.

Противопоказання до застосування ЛЗ: гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія; вагітність (I триместр), годування груддю; гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/дозу по 10 мл, по 15 мл (300 доз [0,03 г]) у балонах, 200 мкг/дозу по 15 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва:

І. Беровент-МФ, ТОВ «Мікрофарм»

ІІ. Беротек Н, «Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Со KG» підрозділ «Boehringer Ingelheim International GmbH», Німеччина.

1.1.1.2. β2-агоністи пролонгованої дії

— Сальметерол (Salmeterol)*

Фармакотерапевтична група: R03A C12 — протиастматичні засоби. Адренергічні препарати для інгаляційного застосування. Селективні агоністи β2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: частковий агоніст β2-адренорецепторів пролонгованої дії; призначають для підтримуючої терапії й з метою профілактики бронхоспазма; ефективний для попередження нічних нападів ядухи, а також попереджує бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний агоніст β2-адренорецепторів пролонгованої дії (12 год); є більш ефективним засобом для попередження гістамініндукованого бронхоспазму та викликає більш тривалу (не менше 12 год) бронходилатацію, ніж агоністи β2-адренорецепторів короткої дії; сильний і довготривалий інгібітор звільнення з опасистих клітин гістаміну, лейкотрієнів та простагландину D2; пригнічує ранню та пізню стадію АР; після введення однієї дози пригнічення пізньої стадії триває до 30 год, коли бронходилатаційний ефект вже відсутній; одноразове застосування зменшує гіперреактивність бронхів; має додаткову, не бронходилатаційну активність, однак повне клінічне значення цього не до кінця вивчене; механізм цієї активності відмінний від протизапального ефекту ГК, застосування яких не слід припиняти або зменшувати дозу при застосуванні сальметеролу; при введенні в дозі 50 мкг 2 р/добу Смакс становить 200 пг/мл, після чого швидко зменшується; основний шлях виведення — через ШКТ; екскретується головним чином у вигляді гідроксильного метаболіту.

Показання для застосування: профілактика нападів усіх видів БА (у тому числі нічної та астми фізичного навантаження), лікування хр. обструктивного бронхіту та інших захворювань, які супроводжуються оборотною обструкцією бронхів; не відноситься до засобів невідкладної допомоги і не повинен використовуватися для лікування нападів БА.

Спосіб застосування та дози: для досягнення повного терапевтичного ефекту при лікуванні оборотної обструкції дихальних шляхів необхідно регулярне застосування препарату; початок бронходилатації після інгаляції настає через 10–20 хв і триває 12 год, що особливо важливо для хворих з нічними нападами БА, ХОЗЛ і хр. бронхіту та для хворих з нападами, що провокуються фізичним навантаженням; у зв'язку з можливістю розвитку побічної дії, пов'язаної з передозуванням цієї групи ліків, збільшення дози та частоти застосування повинно проводитися лише лікарем; пацієнтам, яким тяжко застосовувати інгалятор, рекомендується використовувати спеціальну насадку-спейсер; рекомендовано дорослим 2 інгаляції (2 ´ 25 мкг) 2 р/добу, при тяжкій обструкції дихальних шляхів дозу можна збільшити до 4 інгаляцій (4 ´ 25 мкг) 2 р/добу; дітям старше 4 років — 2 інгаляції (2 ´ 25 мкг) 2 р/добу; недостатність клінічних даних застосування для лікування дітей до 4 років не дозволяє призначати препарат хворим цієї вікової групи.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: імунна система — висип, анафілактична реакція, включаючи набряк та ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілактичний шок; метаболічні розлади — гіперглікемія; нервова система — тремор, головний біль; серцево-судинна система — тахікардія (виникає частіше при застосуванні доз, вищих за 50 мкг 2 р/добу), порушення серцевого ритму, включаючи передсердну фібриляцію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію; дихальна система та органи грудної порожнини — подразнення ротоглотки та парадоксальний бронхоспазм; скелетно-м'язова система та сполучні тканини — судоми м'язів, артралгія.

Протиопоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій, дозований, 25 мкг/дозу по 120 доз (3 мг).

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15 — 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Сальметер, «Dr.Reddy`s Laboratories Limited», Індія

Серевент™, Евохалер™, «GlaxoWellcome Operations»; «GlaxoWellcome Productions»; «GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.», Великобританія/Франція/Польща

Серобід, «Cipla Ltd», Індія.

— Формотерол (Formoterol)*

Фармакотерапевтична група: R03 AC13 — адренергічні препарати для місцевого застосування. Селективні агоністи β2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: агоніст β2-адренорецепторів пролонгованої дії; призначають для підтримуючої терапії БА в поєднанні з протизапальними засобами (ІКС), а не в монотерапії з метою профілактики бронхоспазма; ефективний для попередження нічних нападів ядухи, а також попереджує бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням; не застосовують для клікування загостреннь БА; при його призначенні дозу ГК не знижують.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний агоніст β2-адренорецепторів; справляє бронхорозширюючу дію у пацієнтів з оборотною обструкцією дихальних шляхів; діє швидко (початок дії в межах 1–3 хв), і його ефект зберігається протягом 12 год після інгаляції; при застосуванні в терапевтичних дозах вплив на серцево-судинну систему є мінімальним і спостерігається лише в окремих випадках; гальмує вивільнення гістаміну і лейкотрієнів з пасивно сенсибілізованих легенів людини; ефективно попереджує бронхоспазм, спричинений алергенами, фізичним навантаженням, холодним повітрям, гістаміном чи метахоліном, оскільки бронхорозширюючий ефект препарату є вираженим протягом 12 год після інгаляції, підтримуюча терапія дозволяє у більшості випадків забезпечити необхідний контроль бронхоспазму при хр. захворюваннях легенів як протягом дня, так і вночі; у хворих на ХОЗЛ стабільного перебігу у дозах по 12 або 24 мкг 2 р/добу викликає швидке настання бронхорозширюючого ефекту, що триває не менше 12 год і супроводжується суб'єктивним покращанням з точки зору параметрів якості життя; близько 90 % проковтується та потім адсорбується з ШКТ, при інгаляції швидко всмоктується; після інгаляції в терапевтичних дозах концентрація в плазмі крові нижче за межі визначення; при застосуванні в дозі, що перевищує терапевтичну (разова доза 120 мкг), Смакс 266 пмоль/л спостерігалась через 5 хв після інгаляції; у хворих на ХОЗЛ, що отримували у дозі 12 або 24 мкг 2 р/добу протягом 12 тижнів, концентрації в плазмі, що вимірювались через 10 хв, 2 год і 6 год після інгаляції, знаходились у діапазонах 11,5–25,7 пмоль/л і 23,3–50,3 пмоль/л відповідно; після інгаляції в дозах 12–96 мкг максимальна швидкість екскреції досягається в межах 1–2 год; визначення сумарної екскреції із сечею після його застосування у вигляді порошку для інгаляцій (12–24 мкг) і у вигляді аерозолю (12–96 мкг) показало, що кількість в кровотоці збільшується пропорційно об'єму дози; зв'язування з білками плазми крові становить 61–64 % (в першу чергу, зв'язування відбувається з альбуміном — 34 %); основним шляхом метаболізму є пряма глюкуронізація, інший шлях метаболізму — о-деметилювання з подальшою глюкуронізацією; T1/2 становить 2–3 год; кінцевий час T1/2 — близько 5 год; активна речовина та її метаболіти повністю елімінуються з організму; близько 2/3 від дози, застосованої внутрішньо, виводиться із сечею, а 1/3 — з калом; після інгаляції у середньому близько 6–9 % дози виводиться із сечею в незміненому вигляді; нирковий кліренс становить 150 мл/хв.

Спосіб застосування та дози: при БА для регулярної підтримуючої терапії (в комбінації із ІКС) доза становить 12–24 мкг 2 р/добу; за необхідності додатково можна застосувати 12–24 мкг/добу; з метою профілактики бронхоспазму, що спричинений фізичним навантаженням або невідворотною дією відомого алергену, за 15 хв до передбачуваного контакту з алергеном або до навантаження слід інгалювати вміст 1 капс. (12 мкг); хворим на БА тяжкого перебігу може знадобитися разова доза 24 мкг; для дітей 5 років і старше при БА або іншому захворюванні з оборотною обструкцією дихальних шляхів доза для регулярної підтримуючої терапії становить 12 мкг 2 р/добу.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: кістково-м'язова система — тремор, судоми, міалгії; серцево-судинна система — відчуття серцебиття, тахікардія; ЦНС — головний біль, збудження, запаморочення, відчуття тривоги, нервозність, безсоння; дихальна система — посилення бронхоспазму, місцеві реакції, подразнення глотки; інші — реакції гіперчутливості (тяжка артеріальна гіпотензія, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, свербіж, екзантема); периферичні набряки, зміна смакових відчуттів, нудота.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компенентів препарату; вагітність, період годування груддю; вік до 5 років.

Форми випуску ЛЗ: капс., що містять порошок для інгаляцій, по 12 мкг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Зафірон, «Adamed» Sp. z.o.o, Польща.

1.1.2. Неселективні β2-агоністи

— Орципреналін (Orciprenaline)

Фармакотерапевтична група: R03A B03 — протиастматичний засіб для інгаляційного застосування. Неселективний агоніст β2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулятор в основному непрямої дії, що має деяку вибірковість щодо β2-адренорецепторів, як бронходилататор менш безпечний в порівнянні із селективними β2-агоністами короткої і пролонгованої дії, тому що частіше викликає аритмії й інші побічні ефекти.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: справляє значний бронхолітичний ефект, лікує та запобігає розвитку бронхоспазму, стимулюючи β2-адренорецептори; після інгаляції ефект розвивається через 10–15 хв, досягаючи максимуму через 1–1,5 год, і продовжується 3–6 год; T1/2 становить 2,5 год; виводиться головним чином нирками у сполуці із сірчаною кислотою.

Показання для застосування: лікування нападів задишки, спричиненої скороченням гладкої мускулатури бронхів при БА та ХОЗЛ.

Спосіб застосування та дози: дорослі та діти старше 12 років — 1–2 дози при потребі; за необхідності повторні дози застосовуються не раніше, ніж через 20–30 хв після першої; застосовувати препарат у наступний раз можна через 4 год; не слід застосовувати більше 12 доз/добу; препарат у разовій дозі можна застосовувати також дітям старше 3 років.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: відчуття тривоги та втоми; ШКТ — нудота, блювання, відчуття неприємного смаку; головний біль та запаморочення, підвищення АТ, гіпергідроз, тремтіння та скорочення м'язів, тахікардія та інші види порушень серцевого ритму, періодичне посилене серцебиття, гіпокаліємія; місцеве подразнення, АР; кашель, парадоксальний бронхоспазм і посилення задишки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, тахікардія та інші види аритмій, період лактації.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль дозований для інгаляцій 750 мкг/доза.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва:

І. Астмовент-МФ, ТОВ «Мікрофарм»

ІІ. Астмопент, «GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Польща/Великобританія

1.2. М-холіноблокатори

Бронхолітичний ефект іпраторопію броміду менш виражений, ніж у β2-агоністів, початок дії більш повільний, дія більш тривала (бронхолітичний ефект триває до 8 год) (ступінь доказовості А). Тривалість дії пролонгованого М-холінолітика тіотропіуму броміду — більше 24 год (ступінь доказовості А).

Чутливість М-холінорецепторів бронхів не зменшується з віком, що дозволяє застосовувати М-холіноблокатори у хворих ХОЗЛ літнього й старечого віку. У М-холіноблокаторів відсутня кардіотоксична дія, що уможливлює їхнє застосування в пацієнтів з порушеннями діяльності серцево-судинної системи. На відміну від β2-агоністів, холіноблокатори не викликають вазодилатації й зниження рО2. М-холіноблокатори зменшують секрецію залоз слизової оболонки носа й бронхіальних залоз, однак мукоциліарий кліренс не пригнічується інгаляційними М-холіноблокаторами. До М-холіноблокаторів не виникає тахифілаксії при повторному застосуванні, їх можна застосовувати тривалий термін без зменшення ефективності. Холінолітики короткої дії при БА на всіх ступенях застосовується в якості симптоматичної терапії при потребі при неможливості або неефективності застосування β2-агоністів. При середньої тяжкості і тяжких загостреннях БА додаються до β2-агоністів і спричиняють додатковий бронхолітичний ефект, призначати краще через спейсер великого ою'єму або небулайзер.

М-холінолітики — основні ліки в лікуванні ХОЗЛ. Інгаляційне призначення М-холіноблокаторів рекомендується при всіх ступенях тяжкості ХОЗЛ. При легкому ХОЗЛ застосовуються М-холіноблокатори короткої дії при потребі, при ХОЗЛ середньої тяжкості та тяжкому М-холіноблокатори застосовують постійно; при цьому можливо збільшення дози препаратів короткої дії, застосування їх при потребі та планово в базисній терапії, починаючи із ІІ стадії.

Застосування М-холіноблокаторів тривалої дії (тіотропію бромід) показане починаючи із ІІ стадії захворювання. Постійний прийом М-холіноблокаторів тривалої дії поліпшує функцію легенів, зменшує задишку, поліпшує якість життя, знижує частоту й тривалість загострень ХОЗЛ.

Тривале застосування М-холіноблокаторів поліпшує якість сну у хворих ХОЗЛ і зменшує кількість загострень захворювання.

1.2.1. М-холіноблокатори короткої дії

Іпратропію бромід (Іpratropium bromide)*

Фармакотерапевтична група: R03 BB01 — протиастматичні препарати для інгаляційного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: неселективний М-холіноблокатор; блокує різні підтипи (М1, М3) М-холінорецепторів у дихальних шляхах.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: активною речовиною є іпратропію бромід — конкурентний антагоніст нейромедіатору ацетилхоліну; блокує мускаринові рецептори гладкої мускулатури трахеобронхіального дерева і пригнічує рефлекторну бронхоконстрикцію; запобігає опосередкованій ацетилхоліном стимуляції чуттєвих волокон блукаючого нерва при впливі різних факторів; чинить як виражений бронхолітичний, так і профілактичний ефект; викликає зменшення секреції залоз слизової носа і бронхіальних залоз; бронхолітичний ефект настає через 5–10 хв після інгаляції, досягає максимуму до кінця першої години і зберігається в середньому протягом 5–6 год після інгаляції; характерна вкрай низька абсорбція зі слизових оболонок дихальних шляхів; концентрація у плазмі міститься на нижній межі визначення, і вимірити її можливо лише при застосуванні високих доз активної речовини (що відповідають 28 дозам аерозолю), а також шляхом використання специфічних методів збагачення; при інгаляційному застосуванні терапевтичних доз значущі концентрації препарату в плазмі були в 1000 разів нижче, ніж після перорального і в/в введення; виділення відбувається переважно через кишечник; близько 25 % виділяється в незмінній формі, інша частина — у вигляді численних метаболітів; T1/2 3–4 год; кумуляції активної речовини не виявлено; не проникає крізь гемато-енцефалічний бар'єр.

Показання для застосування: для базисної терапії хворих з ХОЗЛ; для профілактики бронхоспазмів при БА в комбінації з b -адреноміметиками або як монотерапію за наявності протипоказань або чутливості до останніх.

Спосіб застосування та дози: для лікування дорослих і дітей старше 12 років — 40 мкг 3–4 р/добу; в особливих випадках для досягнення максимального ефекту на ранніх стадіях лікування для дорослих початкова доза може бути збільшена до 80 мкг 3–4 р/добу; для дітей віком від 6 до 12 років терапевтична доза становить 40 мкг 2–3 р/добу; термін лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання і визначається індивідуально.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: сухість у роті, біль у горлі; при потраплянні препарату до очей зрідка можуть спостерігатися легкі оборотні порушення акомодації; дихальна система — кашель, парадоксальний бронхоспазм; АР — кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

Протипоказання до застосування ЛЗ: I триместр вагітності; гіперчутливість до атропіноподібних речовин і до неактивних компонентів препарату, закрито кутова глаукома; дозування препарату 40 мкг/дозу не рекомендується застосовувати у дітей молодше 6 років.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль дозований для інгаляцій, 40 мкг/доза, капсули з порошком для інгаляцій.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва:

ІІ: Іправент, «Cipla Ltd», Індія.

1.2.2. М-холіноблокатори пролонгованої дії

Тіотропію бромід (Тiotropium bromidе)*

Фармакотерапевтична група: R03B B04 — протиастматичний засіб, що застосовується інгаляційно.

Основна фармакотерапевтична дія: переважний блокатор М3-холінорецепторів у дихальних шляхах (блокує також М1-холінорецептори); у порівнянні з іпратропія бромідом більш активний і діє триваліше, але дія розвивається повільніше.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: є специфічним антихолінергічним агентом тривалої дії; має подібну спорідненість з підтипами мускаринових рецепторів М1 до М5; у дихальних шляхах інгібіція М3-рецепторів приводить до розслаблення гладкої мускулатури; конкурентний та зворотний антагонізм був продемонстрований на рецепторах людського та тваринного походження; у доклінічних дослідженнях in vitro та in vivo бронхопротективний ефект був дозозалежний та тривав більше 24 год; тривалість ефекту, певно, зумовлена дуже повільним вивільненням із М3-рецепторів, що проявляє T1/2, і є значно довшим, ніж спостерігався з іпратропіумом; як N-четвертинний антихолінергик, є місцево (бронхо-) селективним при інгаляційному застосуванні, він демонструє прийнятний терапевтичний діапазон до виявлення системних антихолінергічних ефектів; дисоціація із M2-рецепторів є швидшою, ніж M3 в функціональному дослідженні in vitro; М3 — більше прийнятний (кінетично контрольований) рецептор підтипу селективності, ніж М2; висока ефективність та повільна дисоціація з рецепторами клінічно корелює зі значною та тривалою бронходилатацією в пацієнтів з ХОЗЛ; бронходилатація після інгаляції є в першу чергу місцевим ефектом на дихальні шляхи, що не є системним; після застосування 1 р/добу відзначено значне покращання функції легень (збільшення ОФВ1 та ФЖЕЛ) протягом 30 хв після першої дози, ефект тривав 24 год; фармакодинамічний стабільний стан досягається протягом одного тижня; згідно з щоденним вимірюванням значно покращує ранкову та вечірню максимальну швидкість видиху; покращання функції легень зберігається без ознак толерантності; бронходилатація триває протягом 24-годинного інтервалу дозування порівняно з плацебо; при інгаляційному способі застосування більша частина дози, що вивільняється, осідає в ШКТ та в меншому об'ємі — у легенях; після інгаляції сухого порошку абсолютна біодоступність становить 19,5 %, бо фракція, що досягає легені, є високобіодоступною; одночасне вживання їжі не впливає на абсорбцію; абсолютна біодоступність розчину для перорального застосування становить 2–3 %; а Смакс спостерігається через 5 хв після інгаляції; 72 % зв'язується з білками плазми; демонструє об'єм розподілу 32 л/кг; при стабільному стані Смакс у пацієнтів з ХОЗЛ становив 17–19 пг/мл при визначенні через 5 хв після інгаляції дози 18 мкг і швидко знижується багатостадійним чином; усталений стан концентрації в плазмі становить 3–4 пг/мл; не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр в значному об'ємі; кінцевий елімінаційний T1/2 відбувається на 5–6-й день після інгаляції; після інгаляції сухим порошком виділення з сечею становить 14 % дози, залишок не абсорбується кишечником і виводиться з калом; ренальний кліренс перевищує кліренс креатиніну, що вказує на виділення в сечу; після постійної щоденної інгаляції в пацієнтів із ХОЗЛ фармакокінетичний усталений стан досягався через 2–3 тижні без наступної кумуляції.

Показання для застосування: підтримуюча терапія при ХОЗЛ; профілактика загострення захворювання.

Спосіб застосування та дози: рекомендована доза 1 інгаляція вмісту 1 капс. на день за допомогою інгаляційного пристрою; інгаляцію слід робити в один і той же час доби.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — сухість у роті, запор; дихальна система — кашель, місцеве подразнення гортані; хрипота, носова кровотеча; серцево-судинна система — тахікардія; суправентрикулярна тахікардія, фібриляція передсердя, відчуття серцебиття; сечостатева система — утруднене сечовипускання і затримка сечі (у схильних до цього чоловіків); нервова система — запаморочення; АР — висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, інші реакції гіперчутливості; нечіткість зору, г. глаукома; бронхоспазм, викликаний інгаляцією.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: капс. з порошком для інгаляцій, 18 мкг/доза.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° С; термін придатності — 2 роки; після першого розкриття смуги (стріпа) блістера використати протягом 9 днів.

Торгова назва:

ІІ. Спіріва, «Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Сo. KG» підрозділ «Boehringer Ingelheim International GmbH», Німеччина, ТІОВА, «Cipla Ltd», Індія.

1.2.3. Комбіновані препарати

Використання β-адреностимуляторів (сальбутамолу та фенотеролу) у комбінації з М-холіноблокаторами короткої дії (іпратропію броміду) дозволяє підсилити бронхорозширюючу дію й істотно зменшити сумарну дозу β-адреностимуляторів і тим самим знизити ризик побічної дії останніх. Переваги цієї комбінації: вплив на дві патогенетичні ланки бронхообструкції й швидка бронхолитична дія. Для цієї мети існують зручні комбінації препаратів в одному інгаляторі.

При БА застосовується при неможливості застосування або неефективності β2-агоністів.

При с-мі стомлення дихальної мускулатури найкращий ефект досягається при використанні небулайзерів.

При стабільному ХОЗЛ приводить до більш вираженого й тривалого збільшення ОФВ1, ніж при використанні кожного препарату окремо, і не викликає ознак тахифілаксії протягом лікування 90 днів і більше.

— Іпратропія бромід + фенотерол (Іpratropii bromidi + fenoterol)*

ІІ. Беродуал®Н, аерозоль дозований по 10 мл (200 доз) у металевих балончиках з дозованим клапаном, 1 доза містить іпратропію броміду 21 мкг; фенотеролу гідроброміду 50 мкг, «Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Сo. KG» підрозділ «Boehringer Ingelheim International GmbH».

— Іпратропія бромід + сальбутамол (Іpratropii bromidi + salbutamol)*

ІІ. Дуолін, аерозоль дозований для інгаляцій, 1 доза аерозолю містить сальбутамолу 100,0 мкг, іпратропію броміду 20,0 мкг, «Cipla Ltd», Індія.

1.3. Ксантини

1.3.1. Теофілін

Препарати теофіліну застосовуються при БА як бронхолітики другого вибору в якості симптоматичної тарапії (короткої дії), пролонгованої дії теофіліни в комбінації із ІКС — в якості базисної терапії на ІІІ–IV ступенях БА (при неможливості або неефективності пролонгованої дії β2-агоністів), при тяжких загостреннях БА в умовах стаціонару показано парентеральне введення.

При ХОЗЛ теофіліни призначаються при недостатній ефективності холінолітиків і β-адреностимуляторів. Хоча вони виявляють менш виражену бронходилатуючу дію, але їх прийом може призводити до зменшення легеневої гіпертензії, підвищення діурезу, стимуляції ЦНС, посилення роботи дихальних м'язів, що може бути корисними у деяких хворих. Можуть спричиняти додатковий ефект при призначенні з малими дозами β2-агоністів, але при такій комбінації зростає ризик побічних ефектів, зокрема гіпокаліємії.

При використанні препаратів теофіліну (короткої й пролонгованої дії) рекомендоване визначення концентрації теофіліну в крові на початку лікування, кожні 6–12 міс., а також після зміни доз і препаратів.

Метаболізм у пацієнтів, які палять, більш інтенсивний, ніж у пацієнтів, які не палять, що проявляється у зменшенні T1/2 до 4–5 год і потребує призначення препарату в більш високих дозах.

— Теофілін (Theophylline)*

Фармакотерапевтична група: R03DA04 — протиастматичні засоби для системного застосування. Теофілін.

Основна фармакотерапевтична дія: бронхорозширювальна дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: алкалоїд; механізм дії зумовлений переважно блокуванням аденозинових рецепторів, пригніченням фосфодіестераз, підвищенням вмісту внутрішньоклітинного цАМФ, зниженням внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію, внаслідок чого розслаблюється гладенька мускулатура бронхів, ШКТ, жовчовивідних шляхів, матки, коронарних, церебральних і легеневих судин, зменшується периферичний судинний опір; підвищує тонус дихальної мускулатури (міжреберних м'язів та діафрагми), знижує опір легеневих судин і поліпшує оксигенацію крові, активує дихальний центр довгастого мозку, підвищує його чутливість до вуглекислого газу, поліпшує альвеолярну вентиляцію, що призводить до зниження тяжкості та частоти епізодів апное; усуває ангіоспазм, підвищує колатеральний кровотік та насичення крові киснем, зменшує перифокальний і загальний набряк мозку, знижує лікворний і, відповідно, внутрішньочерепний тиск; поліпшує реологічні властивості крові, зменшує тромбоутворення, гальмує агрегацію тромбоцитів (пригнічуючи фактор активації тромбоцитів і простагландин F2-альфа), нормалізує мікроциркуляцію; виявляє протиалергічний ефект, пригнічуючи дегрануляцію опасистих клітин і знижуючи рівень медіаторів алергії (серотоніну, гістаміну, лейкотрієнів); підсилює нирковий кровоток, виявляє діуретичну дію, зумовлену зниженням канальцевої реабсорбції, збільшує виведення води, іонів хлору, натрію; ефект повністю розвивається через 3–4 дні від початку лікування; при внутрішньому прийомі повністю всмоктується у ШКТ, біодоступність становить близько 90 %; при прийомі у вигляді табл. пролонгованої дії Смакс досягається через 6 год; зв'язування з білками плазми крові становить: у здорових дорослих — близько 60 %, у хворих на цироз печінки — 35 %; проникає крізь гістогематологічні бар'єри, розподіляючись у тканини; близько 90 % теофіліну метаболізується в печінці за участі декількох ізоферментів цитохрому Р450 до неактивних метаболітів — 1,3-диметилсечової кислоти, 1-метилсечової кислоти та 3-метилксантину; екскретується в основному нирками у вигляді метаболітів; у незмінному вигляді виводиться у дорослих до 13 %, у дітей — до 50 % препарату; частково виділяється з грудним молоком; T1/2 залежить від віку та наявності супутніх захворювань і становить: у дорослих пацієнтів, хворих на БА — 6–12 год, у дітей старше 6 місяців — 3–4 год, у осіб, що палять — 4–5 год, у осіб похилого віку і при серцевій недостатності, порушенні функції печінки, набряку легенів, ХОЗЛ і бронхіті — понад 24 год, що потребує відповідної корекції інтервалу між введеннями препарату; терапевтичні концентрації в крові становлять: для досягнення бронхолітичного ефекту — 10–20 мкг/мл, для збуджуючого ефекту, а у людей з порушенням функції печінки і із серцевою недостатністю — збільшується; при парентеральному застосуванні біодоступність становить 80–100 %; зв'язок з білками плазми — близько 60 %; проникає крізь плацентарний бар'єр, виявляється в грудному молоці; метаболізується в печінці (90 %); метаболіти виводяться нирками; близько 7–13 % введеної дози виводиться в незміненому вигляді (у дітей — 50 %); у немовлят значна частина виводиться у вигляді кофеїну (через незрілість шляхів його подальшого метаболізму).

Показання для застосування: різні форми бронхоспазму, зокрема при БА, хр. обструктивному бронхіті, емфіземі легенів.

Спосіб застосування та дози: дозу препарату підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання, маси тіла пацієнта, віку, особливостей метаболізму у осіб, що палять; при пероральному застосуванні у дорослих початкова доза звичайно становить 0,3 г 1 р/добу, через 3 доби за відсутності серйозних побічних ефектів дозу можна підвищити до підтримуючої — 0,6 г (по 0,3 г 2 р/добу), у випадку переважно нічних та ранкових нападів — 0,6 г одноразово ввечері; підвищення доз можливе тільки за умови доброї переносимості; у пацієнтів, що палять, початкова доза становить 0,3 г 1 р/добу, яку при добрій переносимості поступово збільшують кожні 2 дні на 0,3 г до підтримуючої — 0,9–1,2 г (0,6 г ввечері, 0,3–0,6 г вранці); у осіб з масою тіла менше 60 кг добова доза становить 0,3 г (1 р/добу або розподіляючи дозу: 0,2 г ввечері, 0,1 г вранці); при масі тіла менше 40 кг початкова доза становить 0,2 г 1 р/добу, підтримуюча — 0,4 г (по 0,2 г 2 р/добу); у дітей 12–16 років (при масі тіла 40–60 кг) початкова доза становить 0,3 г 1 р/добу, через 3 доби при добрій переносимості дозу можна збільшити до підтримуючої — 0,6 г (по 0,3 г 2 р/добу); у дітей 6–12 років (при масі тіла 20–40 кг) початкова доза становить 0,2 г 1 р/добу, через 3 доби при добрій переносимості дозу можна збільшити до підтримуючої — 0,4 г (по 0,2 г 2 р/добу); у дітей 3–6 років (при масі тіла до 20 кг) початкова доза становить 0,1 г 1 р/добу, через 3 доби при добрій переносимості дозу можна збільшити до підтримуючої — 0,2 г (по 0,1 г 2 р/добу); при парентеральному застосуванні препарат вводять в/в повільно, попередньо розводять у 10–20 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; при появі прискорення серцебиття, запаморочення, нудоти швидкість введення знижують або переходять на крапельне введення (вводять зі швидкістю 30–50 крап./хв.); дорослим препарат призначають по 10 мг/кг маси тіла, у середньому, від 600–800 мг/добу, розподілених на 1-3 введення; пацієнтам з низькою масою тіла дозу препарату зменшують до 400–500 мг/добу, при цьому в перше введення — не більше 200–250 мг; дітям 6–17 років препарат призначають у дозі 13 мг/кг маси тіла, дітям молодше 6 років — 16 мг/кг/добу в 1–3 введення; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, чутливості до препарату та може становити від декількох днів до двох тижнів.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, головний біль, тахікардія, занепокоєння, порушення сну, анорексія, нудота, блювання, біль в ділянці шлунка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, гіперфункція щитовидної залози, г. інфаркт міокарда, субаортальний стеноз, екстрасистолія, епілепсія та інші судомні стани, вагітність та період лактації; з обережністю слід призначати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки; протипоказаний дітям до 14 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,3 г, табл. пролонгованої дії по 100 мг, капс. пролонгованої дії по 200 мг, 350 мг, р-н для ін'єкцій 2% по 5 мл або по 10 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін зберігання — 4 роки.

Торгова назва:

І. Еуфілін-Дарниця, Неофілін, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Еуфілін-Здоров'я, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

Еуфілін-НЕО, ВАТ «Фармак»

Теопек, ЗАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

ІІ. Теотард, «KRKA», Unifarm, Словенія

Теофілін-200, 300, «Advance Remedies Pvt Ltd» для «ТОВ АРВІН ГРУП», Індія/Латвія

Комбіновані препарати

— Теофілін + ефедрин (Theophylline + Ephedrin)

І. Трифедрин ІС, табл., 1 табл. теофіліну безводного 100 мг, ефедрину гідрохлориду 12 мг, бафеталу (фенобарбіталу) 10 мг, ВАТ «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство «ІнтерХiм»

1.3.2. Доксофілін

— Доксофілін (Doxofilline)*

Фармакотерапевтична група: R03D A11 — похідне ксантину, протиастматичний засіб. Спазмолітичні засоби, які розслаблюють гладкі м'язи кровоносних судин, а також бронхів та інших внутрішніх органів.

Основна фармакотерапевтична дія: бронхолітична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: діє виключно на гладенькі м'язи бронхів та легеневих судин, що призводить до бронходилатації; не має стимулюючої дії на ЦНС та не впливає на роботу серця, судин та нирок; біологічний T1/2 становить понад 6 год, тому дозволяється триразове застосування препарату на добу, що забезпечує постійний та ефективний рівень в плазмі; після прийому лікарської форми у вигляді табл. Смакс досягається через 60 хв; абсолютна біодоступність для перорального застосування становить близько 62,6 %; при рівні pH 7,4 кількість препарату, що вступає у зв'язок з протеїнами в плазмі, становить близько 48 %; при пероральному прийомі менше 4 % виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Показання для застосування ЛЗ: лікування та профілактика бронхообструктивного с-му при БА, ХОЗЛ, емфіземі легень.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози встановлюються індивідуально залежно від віку, ваги та особливостей метаболізму хворого; середня добова доза для дорослих становить 800–1200 мг (1 табл. 2–3 р/добу); дітям шкільного віку (6–12 років) по 1/2 табл. 2–3 р/добу (12–18 мг/кг на добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, дратівливість, головний біль, безсоння, екстрасистолія, тахипное; у поодиноких випадках — гіперглікемія, альбумінурія; в разі передозування існує ймовірність виникнення тяжкої серцевої аритмії і судомних нападів (тонічних, клонічних). Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату або до інших похідних ксантину; г. інфаркт міокарду; знижений АТ; дитячий вік до 6 років; період годування грудьми.

Форми випуску ЛЗ: табл. 400 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при кімнатній t°; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Аерофілін, «Ей.Би.Си. Фармасьютици АТ» Турин, Італія, ексклюзивний дистрибютор в Україні: Тов. МЕГАКОМ

2. ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ

ГКС застосовуються як в якості базисної протизапальної терапії бронхообструктивних захворювань, так і в якості симптоматичного лікування при загостреннях (парентеральні ГКС). В лікуванні бронхообструктивних захворювань застосовуються місцево (ІКС) і системно (див. розділ «Ендокринологія. Лікарські засоби»). Перевагу мають інгаляційні форми завдяки високому терапевтичному індексу — ефективність/безпечність, показані як протизапальні контролюючі засоби у хворих персистуючою БА всіх ступенів тяжкості.

ІНГАЛЯЦІЙНІ ГЛЮКОКОТИКОСТЕРОЇДИ

ІКС пригнічують запалення дихальних шляхів, знижують підвищену бронхіальну гіперреактивність, покращують легеневу функцію, упереджують, контролюють симптоми, зменшують частоту і тяжкість загострень, покращують якість життя хворих БА, знижують смертність при БА. ІКС показані для базисного лікування БА, якщо: потреба в β-адреностимуляторах короткої дії виникає частіше 2 разів на тиждень; є нічні пробудження через БА частіше 1 разу на тиждень; за останні 2 роки було ≥ 2 загострень БА, що потребували введення системних ГКС або бронхолітиків через небулайзер. Регулярне застосування ІКС зменшує ризик виникнення загострень.

При регулярному для досягнення найкращого ефекту симптоми БА звичайно стають менш вираженими до 3–7-го дня лікування. Планове застосування ІКС упродовж місяця або дещо довше значно зменшує запалення дихальних шляхів (бронхіальна гіперреактивність знижується значно повільніше). При палінні (в даний час або в анамнезі) ефективність ІКС знижується (необхідно призначати більш високі дози).


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.053 сек.)