АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Лексикологія

Читайте также:
  1. Групування слів української мови
  2. Інформація про авторів
  3. Лекція № 6–7. Фонетика. Звуки мови, їх класифікація. Склад. Наголос. Інтонація.
  4. Мовна змістова лінія.
  5. Морфологія
  6. Оптимізація епістемної функції мови
  7. Предмет, мета та завдання спеціальної методики початкового навчання української мови
  8. ПУНКТУАЦІЯ
  9. Словники
  10. Творення
  11. Українська мова

Л ексикологія від грецьк. – словесний, словниковий і - вчення.

Предметом вивчення лексикології сучасної української літературної мови є обсяг і характер словника, що властивий українській мові в її літературному вияві на сучасному етапі існування й розвитку.

Структура словникового складу розглядається у двох аспектах:

- системні відношення між лексичними одиницями;

- стратифікація словникового складу мови.

Лексикологія не ізольована лінгвістична наука, вона пов’язана з багатьма іншими розділами мовознавства, що вивчають слово в тому чи іншому аспекті, і насамперед з семасіологією, наукою, що вивчає значення, внутрішній зміст мовних одиниць. Семасіологія в тій частині, що вивчає значення лексичних елементів мови – морфем і слів, тобто лексична семасіологія, становить власне частину загальної лексикології.

Безпосередній зв’язок існує й між лексикологією та етимологією, наукою, що вивчає походження слів. Етимологія найближче стосується, звичайно, історичної лексикології, її можна навіть розглядати як складову частину останньої.

Слово - основна одиниця лексики й центральна структурно-семантична одиниця мови в цілому.

Основні ознаки слова:

• фонетична оформленість та наявність одного основного наголосу (деякі можуть і не мати наголосу);

• лексико-семантична значимість слова та його здатність виражати поняття в повнозначних слів (пор. зі службовими);

• його окремість та непроникність (але: ніхто - ні з ким);

• ідіоматичність (тобто немотивованість називання);

• цільнооформленість;

• відтворюваність: слова не конструюються щоразу, а відтворюються в тому вигляді, у якому вони відомі всім носіям мови;

• віднесеність до тих чи інших частин мови.

Лексичне значення слова

Лексичне значення слова - це його реальний зміст. Воно є індивідуальним для кожного слова. ЛЗ вказує на зв’язок слова з фактом реальної дійсності і виражається всією формою слова.

ЛЗ слова, їх типи, розвиток і зміни вивчає лексична семантика (семасіологія).

 

Омоніми (від гр. – однаковий і -ім’я) – це слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні, цілком самостійні за своїм значенням.

Критерії розмежування омонімів і багатозначних слів:

1) підстановка синонімів. До різних значень багатозначного слова можна дібрати той самий синонім (теплий – приємна розмова, повітря, але вибиратися /вилазити, видряпуватися/ і вибиратися /залишати квартиру/ - спільних синонімів не мають).

2) виявлення вивідних і споріднених слів. Омоніми, як правило, мають різні вивідні й споріднені слова. Наприклад: термін – терміновий, терміновість і термін – термінологічний, термінологія; але гриф / птах/ і гриф /печатка/ - грифовий.

3) особливості морфологічних ознак і синтаксичних зв’язків. Так, бракувати /невистачати/ - має лише форму третьої особи (бракує), а бракувати /визнавати непридатним/ - змінюється за всіма особами одн. і мн. (бракую, бракуєш і т. д.). Але й різні значення багатозначних слів не завжди збігаються за своїми морфологічними ознаками (пор.: р.в. алмазу – мінерал і алмаза – інструмент з нього).

Синоніми в українській мові

Синоніми – це слова, що означають назву того самого поняття, спільні за своїм основним значенням, але відрізняються своїми значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (або тим і іншим одночасно), напр.: горизонт – обрій – небозвід – небосхил – крайнеба – круговид – крагозір; виразний – чіткий – розбірливий; пильнувати – доглядати – глядіти.

Ампліфікація – це фігура мови, що полягає в нагромадженні синонімів і взагалі слів з близьким значенням, одготипних висловів і синтаксичних конструкцій, однорідних членів речення і т.п. або в наростаючому повторенні слова, вислову, конструкції для підсилення експресивності вислову, напр.: „Слава не вмре, не поляже...” (фольклор); вони говорили й балакали; докучить і обридне; не посмирили її ані робота, ані труди (Марко Вовчок);

4) функція заступлення, заміни з метою уникнення повторень в одгому контексті тих самих одиниць: „він нікого не зачіпав, і його ніхто не займав” (Марко Вовчок).

За різними принципами класифікації синоніми поділяються на кілька різновидів:

а) абсолютні, або повні, - неповні (останніх у мові переважна більшість);

б) семантичністилістичнісемантико-стилістичні;

в) різнокореневіоднокореневі;

г) загальномовні - контекстуальні.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)