АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ

Читайте также:
  1. I. Основні риси політичної системи України
  2. II. Розвиток математичних знань.
  3. II. Розвиток математичних знань.
  4. II. Розвиток математичних знань.
  5. II. Розвиток математичних знань.
  6. II. Розвиток математичних знань.
  7. II. Розвиток математичних знань.
  8. II. Розвиток математичних знань.
  9. II. Розвиток математичних знань.
  10. III. Розвиток математичних знань.
  11. III. Розвиток математичних знань.
  12. III. Розвиток математичних знань.

 

У соціально-економічній сфері пануючими продовжува­ли залишатись феодально-кріпосницькі від­носини. Поміщикам належало 70% усіх зе­мель. Сільське господарство було малопро-

дуктивним, оскільки базувалося на відсталій системі земле­робства, примітивних знаряддях праці. Середнім вважався урожай чотири до одного. Поміщики намагалися збільшити свої прибутки за рахунок посилення експлуатації селян і збільшення панщини, оброку, зменшення земельних наділів. Усе це супроводжувалось повним безправ'ям селян, які ціл­ковито залежали від волі поміщиків.

Низька економічна ефективність феодально-кріпосниць­кої системи призвела до її кризи. Різке зростання населення й кількості міст в імперії, розвиток товарно-грошових відно­син у Європі сприяли розширенню внутрішнього й зовніш­нього ринку. Це, у свою чергу, вимагало збільшення вироб­ництва сільгосппродукції, особливо хліба (зерна). Виробниц­тво хліба на продаж, тобто розвиток товарного землеробства, підривало натуральний характер господарства, усю феодаль­но-кріпосницьку систему, вимагало інтенсифікації виробниц­тва за рахунок його раціоналізації, впровадження передових досягнень агрономії, застосування найманої праці і машин, що призводило до зрушень і в соціальній структурі суспільства (збільшення такої верстви, як наймані робітники). Поступово відбувається процес товаризації сільського господарства.

Одним із проявів цього були чумацькі промисли, тобто торгово-візницька діяльність, пов'язана з продажем солі, в'яленої риби, дьогтю, хліба тощо. У середині XIX ст. чумаки завозили в Україну більше 8 млн пудів солі щорічно, вико­ристовуючи для цього до 150 тис. возів. Чумакування спри­яло первісному нагромадженню капіталу і соціальній дифе­ренціації населення.

На той час селяни України розділялися на три основні гру­пи: а) поміщицькі; б) державні; в) вільні і козаки. На Правобе­режжі кріпосні (поміщицькі) селяни складали 58 % населення, на Лівобережжі — 38 %, на Південній Україні — 25 %. У цілому селяни-кріпаки складали 40 % населення України в 1838 р.


Модуль 2. Нова історія України

На Лівобережній Україні (Полтавська, Харківська і Чер­нігівська губернії) поряд із зерновими вирощували також тю­тюн, коноплі і частково цукровий буряк. На Правобережжі (Київська, Волинська, Подільська губернії) спеціалізувалися на вирощуванні озимої пшениці і цукрового буряку. На Пів­денній Україні (Катеринославська, Херсонська, Таврійська гу­бернії) — пшениці на експорт і тонкорунному вівчарству.

У промисловості відбувається так званий промисловий пе­реворот — процес заміни мануфактурного ви-

робництва з його ручною ремісничою техні- кою великим машинним фабрично-заводським виробництвом з вільнонайманою працею робітників. Він забезпечував впро­вадження у виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної га­лузі. Усі підприємства поділялися на три групи: поміщицькі, купецькі, державні. Основна частка промислового виробниц­тва припадала на перші дві групи. Якщо в першій чверті XIX ст. кількість поміщицьких та купецьких підприємств була приблизно однаковою (50/50), то близько 1860 р. спів­відношення склало 94:6 на користь купецьких, що свідчило про занепад поміщицької промисловості й успіх нової, капі­талістичної.

Найрозвиненішими в першій половині XIX ст. були такі га­лузі промисловості:

• цукрова (перший цукровий завод в Україні збудува­ли в 1824 p., після цього почалася «цукрова лихоманка»). У 1861 р. було вже 229 цукрових заводів, які давали великі при­бутки. Значна частина тодішнього центру Києва була збудована на «цукрові» гроші. Україна давала 3 млн пудів цукру за сезон, або 80% загальноімперського виробництва. До 1824 р. 1 фунт цукру коштував 2 рублі та вироблявся з кубинської сировини, згодом його ціна впала до 13 коп. і він став загальнодоступним. Колишні кріпаки українського походження — Яхненки, Сими-ренки, козаки Терещенки — стають в один ряд з титулованими Цукрозаводчанами — графами Бобринськими, Потоцькими;

• ґуральництво (винокуріння). На горілку в Україні перега­няли до третини врожаю жита. З 1800 р. виробництво горілки зросло з 6 млн відер до 40 млн;

• суконна промисловість. У 1860 р. в Україні виробляли 2 млн 200 тис. аршинів сукна. її центрами були Дунаївці на Поділлі та Клинці на Чернігівщині. У 1805 р. в Україні було 27 суконних заводів, а в 1859 р. — 160;

• кам'яновугільна промисловість — добували 6 млн пудів вугілля на рік, що складало 33 % загальноімперського. Донбас



Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

вийшов на друге місце в імперії за кількістю його видобутку, поступаючися лише Домбровському басейну (Польща).

Велику роль у торгівлі відігравали ярмарки. На Україну припадало 40 % усіх ярмарок Росії. Значний товарообіг здій­снювався на ярмарках у Харкові: Хрещенському, Троїцькому, Успенському й Покровському. Промисловість і торгівля в Ук­раїні належали росіянам. Серед власників фабрик росіяни скла­дали 44,6 %, українці — 28,7 %, євреї — 17,4 %, а решта — інші національності.

Через чорноморські й азовські порти вивозилося товарів на суму, що у 1825 р. склала 11 % загальноросійського експорту, а у 1860 р. — 32,2 %. Головним товаром експорту було українсь­ке зерно і сільгосппродукти. У 1853 р. експорт пшениці досяг величезної цифри в 1 млн 302 тис. тонн.

Перше парове судно на Україні було збудоване у 1823 р.

Близько 1860 р. в Україні діяло 40 тис. млинів, 18 макарон­них підприємств, 100 салотопень, 254 шкіряні і 54 миловарні підприємства. За 1825-1860 pp. кількість промислових під­приємств збільшилася майже втричі. Отже, наприкінці 50-х pp. XIX ст. українська промисловість досягла певних успіхів. У де­яких галузях (цукровій, кам'яновугільній, винокурній) вона на­була загальноімперського значення.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)