АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Вегетаційні досліди на прикладі водних рослин

Читайте также:
  1. Алелі самостерильності і несумісності у рослин (алелі гена S)
  2. АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  3. АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК РОСІЙСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  4. АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК УКРАЇНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  5. БIОЛОГIЧНО АКТИВНI ЧИННИКИ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН
  6. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ХАРЧОВІ ДОБАВКИ З ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ
  7. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ(ХІМІЧНІ) СКЛАДОВІ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  8. Верхівковий і базисний розвиток деревних рослин
  9. Види економічної діяльності та послуги рослинництва
  10. ВИКОРИСТАННЯ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН
  11. Виявлення дихальних ензимів у рослинних об’єктах

Вегетаційні досліди проводяться у різних вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладах, на дослідних станціях і в науково-дослідних інститутах.

Для захисту рослин від атмосферних опадів і від випадкових шкідливих впливів судини поміщають у вегетаційний будиночок, має скляний дах і стіни. Посудини з рослинами встановлюють на рухомих вагонетках, які в гарну погоду по рейках викочують на майданчик, влаштовану перед будиночком і захищену від птахів сіткою, а в погану погоду та на ніч закривають назад під захист скла. Конструкції вегетаційних будиночків різні: від великих павільйонів, що складаються з скла і заліза, що вміщають в себе сотні вагонеток і тисячі судин, до скромних «будиночків», улаштованих із засклених дерев'яних рам, вміщають в себе три-чотири десятки судин.

У вегетаційному методі розрізняють водні, піщані та ґрунтові культури. Для вирішення питань, які елементи потрібні для розвитку рослин, вживають водні і піщані культури, а в ґрунтових культурах відчувають різні ґрунти і дію на рослини різних добрив.

Результати, отримані при використанні вегетаційного методу, перевіряють в умовах польового досліду, де рослини вирощують у природних умовах, а тому вегетаційні та польові досліди доповнюють один одного.

Вегетаційні досліди, які з'ясовують роль мікроелементів (В, Mn, Си, Mg та ін.), вимагають ретельності в роботі дослідника, так як мікроелементи зустрічаються в якості домішок у звичайних поживних розчинах, вживаних для вирощування рослин, а також у воді і навіть у скляних стінках судин. Для цих дослідів потрібні хімічно очищені солі, ретельно перегнана вода і парафінові зсередини судини. При постановці звичайних вегетаційних дослідів для успішного росту рослин корисно в живильну суміш додавати незначна кількість найбільш важливих мікроелементів, наприклад бору і марганцю.

У водних культурах (див. додаток Д) рослини вирощують в скляних посудинах, які наливається чиста дистильована вода дистильована вода з розчинами досліджуваних солей. Розміри судин для водних культур беруть від 1 до 20 л, в залежності від розміру рослин і цілі досвіду. Частіше вживають п'ятилітрові судини. Скляні судини слід обов'язково затемнювати чохлами з матерії (всередині чорними, білими зовні), щоб не заводилися водорості і не нагрівалася вода. Молоді проростки рослин закріплюються в отворах пробки. Корінь проростка занурюють у воду, а росток направляють вгору. При щоденному продуванні повітря (за допомогою скляної трубки і пульверизатора) коренева система добре розвивається у воді, а паросток при сприятливих умовах швидко починає рости вгору. Так як рослини випаровують воду, її слід доливати в посудину у міру потреби, залишаючи між кришкою судини і водою вологе простір [1].

У водних культурах (див. додаток Е) рослини зацвітають і дають плоди і насіння. Якщо для досвіду взяти дистильовану воду без солей, то виростають карликові рослини, які хоча і можуть зацвісти, але в них незначна надбавка сухих речовин у порівнянні з тією кількістю, яке було в насінні. Можливість слабкого розвитку рослин у дистильованій воді пояснюється наявністю деякої кількості мінеральних солей у самому насіння. Якщо до дистильованої води додати всі необхідні солі, рослина пишно розвивається. Так, в одному досвіді з водної культурою японська гречка зросла у висоту до 2 м, мала 115 гілок, 946 листя, 521 кисть з 796 зрілими і 108 не цілком зрілими насінням. В іншому досліді на виросло з одного зерна вівса рослині було 60 пагонів з 570 нормально розвиненими зернами (за В. Р. Заленському).

Фортеця таких розчинів на початку досвіду дорівнює приблизно 0,1-0,2 %. Концентрація солей пізніше може бути збільшена до 0,5 %. Розчини повинні мати ледь відчутною кислою реакцією.

Існує багато й інших розчинів, в яких рослини добре розвиваються. Однак у всіх випадках необхідно, щоб серед солей були присутні як мінімум з металоїдів N, S і Р, а з металів Са, К, Mg і Fe.

Необхідність цих елементів для розвитку рослин доводиться вирощуванням рослин в розчинах, з яких виключається в послідовному порядку кожен з них. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів спричиняє за собою або повне припинення і загибель рослини, або вкрай слабкий розвиток його, при якому воно недалеко йде вперед порівняно з тими карликовими рослинами, які розвиваються в чистій дистильованій воді.

Розчин солей, навколишній кореневу систему, піддається електролітичної дисоціації, і в рослину надходять у великій кількості або аніони чи катіони. Внаслідок цього відбувається зміна кислотності розчину.

Смокче сила кореневих волосків і електроосмотичні процеси є причинами надходження води в рослини. Кореневі волоски - це живі рослинні клітини, що мають велику площу зіткнення з частинками грунту і грунтовим розчином, з якого вони отримують, крім води, мінеральні речовини. У плазмалемі кореневих волосків адсорбуються іони мінеральних речовин, вступаючи в обмінну реакцію з відповідними іонами вугільної кислоти, яка з'являється в результаті кисневого дихання протопласта життєздатних клітин кореня [6].

Досліди (В. І. Колосова, 1940 р.) показують, що занурення коренів пшениці або кінських бобів в розчин метилового синього реактиву викликає не тільки майже миттєву адсорбцію катіона реактиву на поверхні протопластів кореневих волосків, але і проникнення його (протягом 3-3,5 хвилини) через товщу протоплазми багатьох шарів клітин кори кореня, ендодерми і перициклу до судин центрального циліндра кореня.

Всі поживні солі підрозділяють на фізіологічно кислі, фізіологічно лужні та фізіологічно нейтральні. Прикладом перших може служити сірчанокислий амоній (NH4)2SO4 з якого в рослину у великій кількості надходить катіон, а аніон накопичується в поживному розчині і посилює кислотність середовища. Прикладом фізіологічно лужної солі може служити селітра (СаNО3), з якої надходить в рослину аніон (NO-3) а катіон (Са+) споживається повільніше і залишається в розчині, посилюючи лужність середовища. Прикладом фізіологічно нейтральних солей для більшості рослин може служити сірчанокислий магній - MgSO4, з якого надходить в рослину і аніон SO-4 і катіон Mg+, в результаті чого кислотність розчину не змінюється. З усіх солей азотної кислоти до фізіологічної нейтральності найбільш близька амонійна селітра. Але й у цієї солі катіон NН+4 надходить у рослину швидше, і тому аніон NО-3 накопичується в розчині, роблячи його фізіологічно слабокислим.

Так як різні солі надходять у рослину з поживного розчину з різною швидкістю (навіть з однієї і тієї ж солі катіон (К+) і аніон (А-) надходять у корені з різною швидкістю), то можна вважати доведеним, що вода і солі надходять у кореневі волоски і інші клітини незалежно один від одного. Надалі струм води в судинах деревини захоплює солі і розносить їх по всьому рослині.

Кислотність живильного розчину, що грає виключно важливу роль в рості рослин, встановлюють визначенням показника водневих іонів рн. Збільшення кислотності живильного розчину посилює поглинання рослиною аніонів, а збільшення лужності підсилює поглинання катіонів. Для багатьох культурних рослин вегетаційними дослідами встановлено межі величини рН, при якій можливий ріст рослин, а також найкращий їх зростання. Так, одні рослини (буряк, пшениця, ячмінь, люцерна) краще ростуть в нейтральній або слабо лужному середовищі, а інші (картопля, жито) - у середовищі злегка кислому.

Нейтральне середовище позначається величиною pH-7, кисла - цифрами менше семи і лужна - цифрами більше семи. Величину рН визначають колориметричним методом (внутрішнє індикатором, що змінює колір залежно від реакції середовища), а також електрометричним методом (визначення електрорушійної сили іонів) [2].


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)