|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Європейський культурний регіон
В старовину ще не існувало Європи в її сучасному розумінні як певної культурно-історичної спільності, дуже різкими були відмінності між цивілізованою греко-римською Ойкуменою та варварським світом. Зародження основ саме європейської культурної спільності розпочалося лише в період раннього середньовіччя і стало результатом життєдіяльності та взаємозв'язків народів, які заселяли Європу ще з давніх часів, а також новоприйшлих внаслідок міграційних процесів племен. Формування європейської культури було пов'язано з традицією, що простягалася від античності через християнську культуру європейського середньовіччя до Нового часу. Для розуміння цієї традиції необхідно більш детально зупинитись на основних історичних типах культури, що лежать в її основі. Кожному історичному типу культури властиві свої фундаментальні світоглядні орієнтири. Ці орієнтації визначають розуміння і переживання людиною світу і самої себе як його частини. Для людини античності був характерним синкретичний, тобто нероздільний погляд на світ, природу. Світ розглядався як єдиний, обмежений у просторі. Античне суспільство переважно жило інтересами земного світу, де точками відліку були поліс і, розпочинаючи з епохи еллінізму, індивідуум. Для духу античної людини ніщо не було твердо встановлене; дозволялась будь-яка точка зору, будь-який погляд міг змагатися з іншим, аж поки не переступить певних кордонів, що були задані самою суттю полісного життя. В епоху античності народилась філософія у власному розумінні цього слова. З іменами Геракліта, Анаксагора. Демокріта, Сократа. Платона, Арістотеля пов'язаний початок історії філософії як науки, їхні міркування, поставлені ними проблеми продовжували і після загибелі античного суспільства впливати на еволюцію різних напрямів філософської думки. У становленні історичної науки як раціональної форми пізнання суспільства величезна заслуга Геродота, Фукідіда, Саллюстія, Таціта. Розробляючи саме поняття і теорію держави як «політичної спілки» людей. соціологічна думка породила «Політику» Арістотеля. У соціальному житті формувалось розуміння істинної цінності людини, складалися уявлення про такі духовні цінності, як громадянська свобода і громадянський обов'язок, людяність, гармонійність розвитку особистості. Яскраве втілення духовних цінностей античної людини ми знаходимо в поетичній міфології, літературі, в неперевершеній пластиці скульптури та високорозвинутому реалістичному живописі античних митців. Узагальнюючи, можна сказати, що найбільш цінними і характерними надбаннями духовної культури античності для подальшого розвитку і становлення культури європейського регіону були: зародження гуманістичної традиції, досвід демократії античного полісу та виникнення в його культурі спектра різних філософських систем і перших зразків теоретичної науки. Згасання полісної общини і традиційних культів спричинило утворення духовної порожнечі у світосприйнятті античної людини. Це змусило її жадібно шукати скрізь «духовне. І власне християнству судилося увійти в душі європейців, внести в життя європейських народів дещо принципово нове, не притаманне іншим культурам, у тому числі й античній. Це було відчуття своєрідної духовної цілісності, з якої людина постійно причащалася, вищого. трансцендентного, божественного порядку. В ролі духовного наставника і організатора такої спільності виступала церква. Середньовічний світогляд визнавав «світ» лише як неминучий, що був сповна реальний в буттєвому розумінні і неідеальний у моральному. В галузі знання головним принципом відношення до істини виступав догматизм, а методом її пізнання - схоластика. Саме релігія була панівною ідеологією в цю епоху і найбільш концептуально оформляла досвід масової свідомості, задавала напрям розвитку культури. Аскетика, гомілетика, агіографія, іконопис, храмова архітектура - це ті плоди, що принесло релігійне світосприйняття. В історію європейської культури цей період увійшов як час формування християнської традиції з Її уявленнями про людську індивідуальність, євангельською концепцією моралі та трактуванням людського розуму як створеного за образом божественного і тому здатного до раціонального осмислення буття. Християнство, по суті, ніколи не було єдиним: процес дроблення супроводжував усю його історію. В ньому розрізняють три основні напрями: православ'я, католицизм і протестантизм. Кожен з них мав свої специфічні особливості, починаючи з основних догматів і принципів організації церкви і закінчуючи ритуалом богослужіння, морально-етичними нормами поведінки віруючих. Своєрідність конфесійних відмінностей багато в чому визначалась характером, духом етнокультурної спільності, на грунті якої ці конфесії зароджувались і розвивались. Поєднання цих факторів (конфесійного й етнічно-культурного) було вирішальним для утворення самобутніх конфесійно-культурних світів у християнстві: православно-слов'янського, католицько-романського та протестантсько-германського. Православ'я зародилось на грунті візантійської культури. з часом його вплив поширився на слов'янські народи, які знаходились у тісних контактах з Візантією. Відмітними рисами візантійської культури були: чітко виражений східний колорит, спадщина тривалих і міцних зв'язків з цивілізаціями Давнього Сходу, світський напрям у духовному житті і, нарешті,-орієнтація на культурні традиції античної Греції, вплив яких ніколи не припинявся в імперії (на відміну від західно-католицького ареалу). Антична культурна спадщина переосмислювалась і пристосовувалась під неослабним контролем церкви відповідно до цілей та інтересів православ'я, характерні риси візантійської культури мали величезне значення для формування духовності православного європейського світу, специфіки його світогляду. Ця специфіка, зокрема, проявилась у своєрідному розумінні людини. Людина розглядалась як тілесно-духовна істота, в якій поєднувались дві іпостасі - земне і божественне. Католицький світогляд формувався під впливом культурних традицій античного Риму і розвивався на грунті Західної Римської імперії. В романському («католицькому») ареалі культурна монополія церкви була значно повнішою, ніж у православному. Це частково пояснюється трактуванням людини як істоти земної і гріховної. Католицизм діяв формоутворююче на психіку європейця. Це проявлялось і в області соціальної організації зовнішніх міжлюдських відносин, і в сфері внутрішньої дисципліни, і в системах чітко визначених понять та порядку мислення. Протестантизм виник як протидія католицизму. Його дух багато у чому визначив германський елемент, для якого були характерні такі риси, як внутрішня динаміка, порив до безмежного, воля, що прагнула охопити весь світ. Протестантизм виступив проти беззаперечного авторитету і диктату церкви у справі спасіння людини, стверджуючи, що людина може спасти душу лише через особисту віру, яка безпосередньо дарується Богом, без втручання церкви. Протестантський акцент на внутрішньому світі особистості та практичній релігійності глибоко відбився на всьому подальшому історико-культурному розвитку Європи. Під впливом його ідей формувались погляди таких великих мислителів, як Кант, Фіхте, Гегель, К'єркегор, Ніцше, Ясперс, Швейцер та ін., звідки бере свій початок багато культурно-філософських доктрин сучасності (екзистенціалізм, персоналізм, «філософія життя» тощо). Підвалини сучасної європейської культури складались в епоху Ренесансу, на основі переробки досягнень культури античного світу та європейського середньовіччя. Ренесанс був не лише відродженням античного світогляду, але, у повному розумінні цього слова, новим відкриттям Людини та Всесвіту. Саме у цю епоху почав розвиватися індивідуалізм. Людина стала розглядатись як сила, що протистоїть природі, втручається у її процеси, перетворює об'єкти природи в необхідні для себе предметні форми. У цій системі розум розглядався як найбільш гідний прояв людської природи. Формування світоглядних функцій науки завершилось в епоху Просвітництва, що визначило весь подальший розвиток сучасної європейської культури. На грунті такої духовності у XVIII ст. починає оформлюватись поняття сучасної європейської цивілізації. Це проявилось у прискореному прогресі техніки і наукової технології, розвитку і впровадженні її досягнень у виробництво. Технічні, а пізніше науково-технічні революції роблять це суспільство надзвичайно динамічним, викликають, часто протягом життя одного-двох поколінь, зміни соціальних зв'язків і форм людського спілкування. Для цієї цивілізації характерна наявність в культурі яскраво вираженого шару іновацій, які постійно ламають і перебудовують культурні традиції. Як це траплялося вже в епохи культурного перелому, в сучасній західноєвропейській культурі утворився своєрідний духовний вакуум. Індустріальна цивілізація переживає глибоку кризу, що торкнулась її типологічних рис: культу розуму, науки, установки на підкорення природи тощо. Разом з тим її досягнення - невід'ємний елемент загальнолюдської культурної спадщини. В умовах росту взаємозалежності народів Європа розвивається не ізольовано, а в тісному зв'язку з народами інших континентів. Цей зв'язок стає все більш органічним і нерозривним. Європа пройшла довгий і складний історичний шлях, позначений високими досягненнями людської думки і прогресу. Тут накопичений величезний досвід боротьби за свободу, демократію і соціальну справедливість. І сьогодні всі європейці, спираючись на досвід минулого й уроки історії, повинні мобілізувати духовний потенціал і об'єднати зусилля у боротьбі за мир і безпеку, за збереження безцінної спадщини європейської культури і цивілізації.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |